4.15 Льодовий режим річок та його фази

Льодовий реж им річок - сукупність закономірно повторюваних процесів виникнення, розвитку та руйнування льодяних утворень на водних об’єктах. Зимовий режим річок - це сукупність усіх процесів, які протікають у річках протягом періоду з переважанням від'ємних температур повітря. За характером зимового режиму всі річки поділяють на три групи: замерзаючі (наприклад, річки рівнинної території України), із нест ійким льодост авом (гірські річки) і незамерзаючі (річки в субтропічних районах).

У льодовому режимі замерзаючих річок виділяють три фази: замерзання, льодостав і скресання.

Замерзання - це фаза льодового режиму, для якої характерним є утворення льодяного покриву (сало, забереги, сніжниця, внутрішньоводний і донний лід, шуга, льодохід).

Початкова фаза осінніх льодових явищ - сало - фаза льодяного покриву, за якої спостерігаються поверхневі первинні льодяні утворення, що складаються із кристалів у вигляді плям або тонкого суцільного шару.

Забереги - смуги льоду, що примерзли до берегів водних обיєктів, коли основна частина водного простору не замерзла.

Сніжниця - накопичення снігу, що плаває у воді.

Внутрішньоводний лід – скупчення первинних льодяних кристалів, що утворюються в товщі води та на дні водного об'єкта.

Донний лід - внутрішньоводний лід, який утворюється на дні водного об’єкта.

Шуга - внутрішньоводний лід, що сплив на поверхню або занесений углиб потоку. Переміщення шуги на поверхні та всередині водного потоку - шугохід. По мірі охолодження води починається утворення льоду безпосередньо на водній поверхні річки удалині від берегів. Льодохід – переміщення крижин і льодяних полів на річках та водосховищах під впливом течій. Розрізняють осінній і весняний льодохід. У період осіннього льодоходу відбувається скупчення шуги та дрібнобитого льоду в руслі річки. Закупорка русла цією льодяною масою називається зажором. Утворення зажору супроводжується підняттям рівня води на вище розташованій ділянці річки. Інколи осінній льодохід супроводжується затором. Скупчення крижин у руслі річки під час льодоходу, що спричиняє стиснення водного перерізу та пов’язане з цим підвищення рівня води. Льодостав - період, протягом якого на річках та інших водних об’єктах стоїть нерухомий льодовий покрив. У зоні мішаних лісів на річках України льодостав настає наприкінці листопада - у другій декаді грудня, у степовій зоні- наприкінці грудня. На річках Карпат льодостав утворюється наприкінці грудня - у першій декаді січня, але він не стійкий, що пояснюється великими швидкостями течії гірських річок.

У період льодоставу деякі ділянки річок протягом тривалого періоду, а інколи й протягом усієї зими, не замерзають. Простір чистої води серед льодяного покриву, утворений під впливом динамічних і термічних чинників - ополонка. Ополонки динамічного походження виникають на порожистих ділянках річок, а також нижче гребель гідроелектростанцій. Такі ополонки можуть бути місцями виникнення шуги, накопичення якої нижче ополонки спричиняє утворення зажорів. Ополонки термічного походження утворюються у місцях виходу підземних вод або при скиданні підігрітих промислових стічних вод. Простори чистої води серед льодового покриву, що утворюються внаслідок посування льоду – розводдя. Смуги чистої води вздовж берегів, утворені перед скресанням унаслідок танення льоду та підвищення рівня води – закраїни. Унаслідок притоку до річки талих вод рівні води в них швидко підвищуються, льодовий покрив руйнується, і крига може частково рухатись униз і знову зупинятися – відбувається посування льоду. Таких посувань може бути де­кілька. Місцями в льодовому покриві з’являються промоїни й проталини.

Скресання – фаза льодового режиму, що характеризується руйнуванням льодового покриву. Скресання водних об’єктів проходить у різні строки і залежить від кліматичних умов, джерел живлення, будови русел річок, динаміки потоку тощо.