9.10 Водні маси Світового океану

Водна маса - порівняно великий об’єм води, що відрізняється від оточуючої водної товщі індивідуальними фізичними, хімічними і біологічними ознаками, які набули у визначених районах океанів і морів і котрі зберігаються при переміщенні за межі області свого формування. В кожній водній масі виділяють її ядро з найбільш чітко вираженими показниками. Зміна значень характеристик водної маси, її трансформація відбувається з трьох причин: переходу з однієї кліматичної зони в іншу, зміни зовнішніх умов у районі розміщення водної ма­си і змішування із сусідніми водними масами.

Зональна трансформація - перехід водної маси з однієї кліматичної зони в іншу ( холодні й теплі течії).

Сезонна трансформація - водна маса пов’язана із сезонною зміною гідрометеорологічних характеристик на місці і тому новоутворену водну масу можна назвати модифікацією першої, наприклад, літня модифікація.

Трансформація змішування - в результаті перемішування двох водних мас утворюється третя з проміжними значеннями характеристик.

Суміжна область двох мас називається фронтальною зоною чи фронтом. У Світовому океані виділяють основні й вторинні водні маси. Основні водні маси займають великі простори і мають однорідну будову на великій протяжності. Центри формування цих мас зв’язані з головними рисами клімату земної кулі, океанічною і атмосферною циркуляцією. Тому виділяють такі основні водні маси: екваторіальні, тропічні, субтропічні, помірних широт, субполярні і полярні (табл. 9.3, рис. 9.5).

Таблиця 9.3- Характеристики поверхневих водних мас Світового океану (за В. Степановим)

Водні маси	Товщина шару, м	Темпера тура,оС	Соло- ність ‰	Густи- на, ум. од.	Вміст кисню, мг/л	Вміст фос-фатів, мг/л
Екваторіальні	150-300	+26, +28	33 – 35	22 – 23	3-4	0,5-0
Тропічні	300-400	+18, +27	34,5 – 35,5	24 – 26	2-4	1,0-2,0
Субтропічні	400-500	+15, +28	35 – 37	23 – 26	4-5	0,5
Субполярні	300-400	+15, +20	34 – 35	25 – 27	4,6– 6,0	0,5 – 1,5
Полярні	100 - 200	+5, -1,8	32 – 34	27 – 28	5 – 7	1,5–2,0

Оскільки водні маси у різних океанах за умовами формування неоднакові, їх виділяють і по кожному океану. У вертикальному напрямі розрізняють чотири структурні водні зони: поверхневу, проміжну, глибинну і придонну.

Поверхнева зона (на глибині 100-400 м) – надзвичайно динамічна. Мінливість властивостей вод зумовлена сезонними коливаннями температури і вітро­вим хвилюванням. Об’єм води у поверхневій зоні 68,4 млн км³, або 5,1 % від загального об’єму Світового океану.

У проміжній зоні (200-2000 м) поверхнева циркуляція води змінюється глибинною, в якій переважає меридіональне переміщення водних мас. Об’єм води в цій зоні 414,2 млн км³, або 31 %.

Рисунок 9.5 - Області поширення поверхневих водних мас (за В. М. Степановим)

Глибинна зона (2000-4000 м) – це зона меридіонального перенесення води та енергії, водообміну між океанами. У глибинній зоні зосереджено понад половини (50,7 %) усієї водної маси океанів – 680,0 млн км³.

Придонна зона (понад 4000 м) утворюється водами полярного походження. Найпотужніша вона в Антарктиці через високе положення її верхньої межі. Об’єм води в придонній зоні – 176,3 млн км³, або 13,2 %.

Вторинні водні маси – це води змішування основних водних мас і вод, які принесені в океан з інших водойм (наприклад, середземноморська водна маса в північній частині Атлантичного океану).