Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
03 - KL-Hidrolohyya ІІ 2014.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.47 Mб
Скачать

8.4 Живлення та абляція льодовиків

Основним джерелом живлення льодовика служать тверді атмосферні опади. Крім цього в живленні льодовика приймають участь дощові рідкі опади, переніс вітром снігу на поверхню льодовика із суміжних гірських схилів, лавини, конденсація водяної пари у тверду фазу (сублімація) – іній, а також талі води сезонного снігу, що знову замерзли. Для гірських льодовиків співвідношення вищезазначених факторів наступне: опади – 80 % акумуляції, «наростаючі» опади – 0-2, переніс снігу вітром – 15, лавини – 5 %.

Для малих льодовиків частка опадів скорочується до 20-30 %, а частка переносу снігу вітром та лавинного переносу збільшується відповідно до 50-60 та 20 %.

Розрізняють 3 види абляції:

- підльодовикову;

- внутрішньольодовикову;

- поверхневу.

Підльодовикова абляція відбувається на межі льодовика з ложем і викликається надходженням тепла із ґрунту, тертям льоду об ложе і рідкою водою, що проникає під лід.

Внутрішньольодовикова абляція (танення) відбувається всередині льодовика і пояснюється тертям окремих шарів льодовика, циркуляцією води і повітря у порожнечах та тріщинах льодовика.

На долю обох згаданих видів абляції приходиться менше, ніж 5 % загальної абляції льодовика.

Головний вид льодовикової абляції – поверхнева абляція, що являє собою зменшення снігу, фірну та льоду на поверхні льодовика, обумовлене метеорологічними факторами. Основною складовою поверхневої абляції є танення. Випаровування відіграє деяку роль лише в умовах вкрай сухого та сонячного високогір’я.

На процес абляції льодовика впливають сонячна радіація, температура та вологість повітря, випаровування і конденсація, атмосферні опади. Тверді опади – сніг – збільшують альбедо поверхні льодовика і послаблюють процес танення , рідкі опади (дощ) прискорюють цей процес. Для покривних льодовиків, що омиваються морями, витрата льоду (до 80 %) відбувається механічним шляхом в результаті утворення айсбергів. Айсберги підхоплюються морськими течіями та вітром і вже як компоненти режиму океану починають охолоджувати та опріснювати морські води. Рівняння водного балансу маси гірського льодовика:

X + Yв+ Yлав + Zконд = Yт + Zвип ± ∆U. (8.1)

де X – тверді та рідкі опади,

Yв - переніс снігу вітром,

Yлав – лавинний переніс,

Zконд - конденсація водяної пари в тверду фазу,

Yт – стік талої води з льодовика,

Zвип – випаровування снігу та льоду,

∆U – зміна маси льодовика за інтервал часу.

8.5 Режим та рух льодовиків

Режим льодовика – це характер зміни його об’єму (маси) та форми, що проявляється у наступанні та відступанні льодовика.

Якщо акумуляція у льодовику дорівнює абляції, то ∆U = 0 і льодовик повинен бути стабільним.

Якщо акумуляція перевищує абляцію, то ∆U>0 і льодовик наростає та накопичується.

Якщо абляція перекриває акумуляцію, то ∆U<0 і маса льоду зменшується, льодовик деградує і відступає.

Коливання льодовиків, тобто режим їх наступання та відступання, пов’язані перш за все зі змінами умов живлення та абляції льодовиків. Наступання льодовиків звичайно спостерігається в холодні та вологі періоди, відступання - в теплі та сухі. Коливання льодовиків відмічаються і в сучасну геологічну епоху.

Рух льодовиків – це переміщення (завжди в одному напрямку) мас льоду. Дякуючи пластичності лід стає текучим і під дією сили тяжіння і тиску повільно переміщується.

Руху льоду сприяє велика потужність льодовика, значні уклони його поверхні та ложа, відносно підвищена температура повітря. Потужні льодовики рухаються набагато швидше малопотужних, круто падаючі льодовики рухаються швидше полого падаючих, вдень, влітку і у фазу наступання льодовик рухається швидше, ніж вночі, взимку і у фазу відступання.

Рух мас льоду в льодовику відрізняється від руху води у водотоках та водоймах (в результаті деформацій стискання і розтягування). Рух мас льоду може бути глибовим з ковзанням уздовж ложа і в’язко-пластичним.

Найчастіше швидкості руху льодовиків незначні і вимірюються сантиметрами на добу чи метрами на рік. Найбільша швидкість руху характерна для крайових частин потужних покривних льодовиків Антарктиди і Гренландії (вивідним льодовикам) і крупних льодовиків Гімалаїв.