3. Геологічна діяльність річок
Річки являються джерелом прісної води, необхідної для побутових, промислових і сільськогосподарських цілей (зрошення, обводнення), мають велике транспортне значення, зв’язуючи між собою великі райони. Зі своїми притоками вони охоплюють великі площі, наприклад: Волга-1,46 млн. км2, Лена-4,7 млн. км2. Вода стікаючи по руслу річок, розмиває їх дно і береги.
Ерозійна діяльність річок залежить від швидкості руху і кількості води, схилу і базису ерозії (рівня, нижче якого вода не може проводити руйнування. Це частіше всього рівень моря чи великого озера, в які впадає річка).
Руйнівна - ерозійна дія рік проявляється в двох формах : глибинного і бокового розмиву. Глибинний розмив спостерігається у молодих річок чи в верхніх частинах старих річок, де є великі схили і вода тече швидко. Такі річки, розмиваючи дно, заглиблюються в гірські породи, виносячи мул, пісок і навіть каміння. Наприклад при швидкості руху води 0,5м/с- переноситься пісок, 1м/с-дрібний гравій, 1,2м/с-каміння до 4см в діаметрі, 2м/с-каміння до 10см, а при 2,5м/с- до20см в діаметрі. Велика швидкість руху води і поглиблення русла супроводжуються формуванням обривистих берегів з V-подібною долиною. Русло в плані майже прямолінійне. Долини таких річок нагадують яри.
Після поглиблення дна русла річки нахил її стає меншим, швидкість руху води дещо зменшується , посилюється бічний розмив . Вода в руслі річки рухається турбулентно, утворюючи завихрення. Річка починає розмивати то один то другий берег, її русло стає звивистим. В місцях , де річка, особливо в час повені, розмиває берег, рихлі гірські породи обвалюються у воду. Берег стає обривистим, крутим. Пісок, пил і мул переносяться течією до протилежного берега, а найбільш крупні частинки осідають на дно, формуючи пологі відмілини. Швидкість руху води біля берегів з пологими відмілинами зменшується, викликаючи відкладання більш дрібних частин (мал. 9).
Мал. 9 Рух води в руслі і формування бічного розмиву:
a – зона акумуляції.
Поступово формуються піщані відмілини і мілководдя. В результаті, після спаду в річці води оголюються піщані накопичення заплави річки, яка утворюється. З цього часу починає формуватися заплава річки (мал. 10), долина її, спочатку в місцях розмиву, а потім по всій довжині, набуває коритоподібну форму. З часом, виляння русла річки збільшується, і в плані така річка виявляється дуже звивистою. Поступово більша частина виступів коріних порід зрізується і утворюється дуже широка долина річки, в який русло розміщенно в річкових еллювіальних відкладах (Лат.aflvio-нанос).
Мал. 10 Формування заплави річки:
1-стадія поглиблення русла; 2-початок бокового розмиву згину русла річки і формування заплавних відкладів; 3-коритоподібна долина із симетричною заплавою, а – рівень води в нормальних умовах; б – рівень води під час повені.
Під час повені згини річки прориваються водою, русло випрямляється, а в заплаві залишаються серповиднозігнуті озерця стариці. Заплава неоднорідна, її можна розбити на три великі частини: прируслова - зазвичай формується із грубоуламкового матеріалу - це найбільш підвищена і дренована частина заплави; центральна – з малими озерцями-старицями, іноді гривистими пісчаними відкладами, дуже неоднорідна по механічному складу; притерасна - зазвичай понижена, складена суглинистими відкладами, часто тут знаходяться старі озера, в цій частині ближче всього підходять до поверхні грунтові води, викликаючи заболочення, а іноді і засолення грунтів.
Зазвичай долини річок мають декілька виступів-терас (іноді до 7-10). Утворення терас відбувається поступово при вікових-епейрогенних коливаннях поверхні земного суходолу. При піднятті суходолу підвищується базис ерозії, збільшується схил річки, швидкість руху води, внаслідок чого повторюється цикл ерозії : спочатку річка поглиблює своє русло, а потім при збільшенні звивистості русла - нерівномірно формує заплаву (Мал. 11). Нова заплава формується нижче рівня попередньої старої заплави, яка перетворюється в другу терасу річки. Якщо відбувається декілька піднять суходолу чи базис ерозії змінюються, утворюються декілька терас. Зазвичай тераси річки добре зберігаються і легко прослідковуються. Піщані береги нижніх терас рік, що течуть в меридіанальному напрямку європейської частини СНД, заростають сосновими лісами і через це часто називаються боровими. Якщо тераси річок не покриті рослинністю чи вона знищується, починаються процеси вітрової ерозії грунтів з утворенням дюн, бугристих пісків, розвивається водна ерозія з утвореням берегових ярів і балок.
При повному розвитку річка ділиться по протяжності на три частини: верхня – виконує ерозійну дію і називається ерозійною; середня, де швидкість течії достатньо велика і відбувається перенос зважених частинок, називається транспортною; нижня, зазвичай найбільш широка і має незначну швидкість руху води, називається акумулятивною. В нижній частині річки спостерігається найбільша кількість алювіальних відкладів, що встилають гирло.
В гирлі річки нерідко формується дельта – це конус виносу алювіального матеріалу, що приноситься річкою, розчленований системою русел, що змінюються під час паводку. В дельті річок формуються обширні дельтово-алювіальні рівнини з озерами, водоймами, що заболочуються і болотами.
Мал. 11 Формування терас річки:
1-форма долини до підняття суші.
2-поглиблення русла після підняття суші.
3-бічний розмив і утворення нової тераси річки І, ІІ –номер тераси.
Щорічно річками виноситься в океан близько 30 млрд. різних частинок і водорозчинних сполук. Матеріал, перенесений річками, осідає в прибережній морській чи океанічних зонах, нерідко формуючи поклади корисних копалин.