Контрольні запитання:

1. Дайте загальні поняття про морфологію грунту та морфологічні ознаки?

2. Що таке генетичний горизонт та ґрунтовий профіль?

3. Вкажіть порядок опису ґрунтового профілю?

4. Опишіть колір як морфологічну ознаку грунту?

5. Як визначають механічний склад грунту при описі ґрунтового профілю?

6. Чим відрізняються поняття “структура” і “структурність” грунту?

7. Поясніть завдяки яким процесам відбувається утворення структури грунту?

8. Типи структури грунту їх характеристика?

9. Як дається назва структурі грунту, її значення і заходи по покращенню?

10. Складення грунту, характеристика і визначення?

11. Включення і новоутворення, характеристика?

12. Характер переходу з одного горизонту в інший та вологість, особливості визначення?

Тема 20. Добрива

П л а н:

1. Органічні добрива, їх види і характеристика.

2. Особливості зберігання добрив.

3. Внесення добрив.

Література: В.Д.Зєліков, Г.І.Мальцев. Ґрунтознавство з основами агрохімії. ст. 196-203.

1. Органічні добрива, їх види і характеристика.

Основними видами органічних добрив є: гній, гноївка, пташиний послід, різноманітні компости, торф, відходи і осади стічних вод комунального господарства міст, зелена маса рослин. Органічні добрива відносяться до групи повних добрив, оскільки в них містяться всі основні елементи живлення рослин.

Гній є унікальним добривом. Він, як і інші органічні речовини, покращує структуру, фізичні властивості грунтів, їх водний та повітряний режим.

При розкладі гною виділяється вуглекислий газ, який використовуєься рослинами в процесі фотосинтезу, а також утворюється перегній, що має темне забарвлення і сприяє вбиранню тепла і прогріванню грунту. Гній як добриво володіє протяжною післядією, оскільки елементи живлення вбираються рослинами в міру їх виділення під час розкладу. Протяжність післядії гною становить 4-5 років.

Ефективність гною суттєво залежить від ступеню його розкладу. За ступенем розкладу розрізняють такі види гною:

• свіжий або слабо розкладений – в цьому випадку, якщо для підстилки тваринам використовували солому його можна розрізнити по таких ознаках, солома практично повністю зберегла свій колір, дуже важко розривається (такий гній вносити не рекомендується, так як він містить значну кількість насіння бур’янів, які не втратили всхожості, що приводить до забур’янення поля; та при розкладі такого гною відбувається виділення токсинів, що іноді приводить до загибелі культур, які вирощуються; при розкиданні по полю, на поверхню такий гній лягає крупними кусками).

• напіврозкладений характерний тим, що солома має темно-коричневий колір, легко розривається (даний гній найбільш доцільно вносити так як він містить найбільшу кількість азотистих сполук, добре (рівномірно) розкидається по площі, насіння бур’янів втрачає вологість внаслідок піднімання температури до 50⁰ С при зберіганні).

• перепрівший – солома повністю розкладена, гній має вигляд чорної масткої маси (даний гній збіднений на азотисті сполуки і рекомендується для приготування компостів).

• перегній – пухка, чорна, розсипчаста маса, яка в основному залишається в нижній частині кучі на якій зберігається гній (рекомендується для приготування субстратів при вирощуванні рослин в парниках чи теплицях). Потребує збагачення азотистими сполуками шляхом внесення азотних мінеральних добрив.

При утриманні тварин на великих тваринницьких комплексах без використання підстилки отримують безпідстилочний (рідкий) гній. Цей гній в перший рік внесення по ефективності рівноцінний підстилочному, але післядія його слабша. Проблема при застосуванні такого гною полягає також у його транспортуванні (необхідні спеціальні причепи – напівцистерни).

Гноївка є швидкодіюче азотно-калійним добривом, але фосфору в ній є мало, в зв’язку з чим, рекомендують паралельно вносити фосфорні добрива. Так як при внесенні на великих площах гноївка використовується рідко, її рекомендують застосовувати для приготування компостів.

Торф. Складається із суміші напіврозкладених залишків болотних рослин і утворюється в умовах надлишкового зволоження І недостатнього доступу повітря. Торф’яні болота і торфи поділяють на три типи: низові чи низинні, перехідні і верхові.

Якість торфу залежить від складу рослинності, ступеню розкладу органічної речовини, кислотності, зольності і вмісту поживних речовин. Чим вищий ступінь розкладу торфу, тим краща якість його як добрива. Слабо розкладений торф використовують в основному як підстилку для тварин; добре- і середньо розкладений – в якості добрива та для приготування компостів.

Верхові торфи складаються в основному із сфагнових мохів, вони бідні на зольні елементи, володіють високою кислотністю і характеризуються слабкою ступінню розкладу. Як добриво такі торфи використовувати не рекомендують, вони в основному застосовуються для компостування чи як підстилка для тварин.

Низовий торф багатший від верхового по складу поживних речовин, містить більше зольних елементів і менше органічної речовини, менш кислий; може мати слабокислу реакцію, іноді нейтральну. Використовується в основному як добриво, для мульчування посівів, приготування субстратів при вирощуванні рослин в парниках і теплицях, а також для вирощування сіянців із закритою кореневою системою типу “Брика”.

Перехідний торф по вмісту поживних речовин, зольності та кислотності займає проміжне положення між низовим і верховим торфами. Верхні його шари більш подібні до верхового торфу, нижні – до низового.

Компости. Компостування – це витримування сумішей органічних чи органо-мінеральних матеріалів на протязі значного періоду часу (переважно 2-4 роки) в штабелях або кучах.

Компостування є одним із прийомів, що направлений на збереження, або зменшення втрат поживних речовин в одних органічних добривах і перетворення в доступну форму елементів живлення для рослин – в інших. Закладку компостів найкраще проводити в літній, або осінній час на спеціально відведених ділянках лісових розсадників, чи в інших господарствах. Для компостів можуть використовуватись різноманітні матеріали органічного походження: торф (низовий, перехідний, верховий), гній, деревна тирса (бажано листяних порід), залишки бур’янів від прополки культур, лісова підстилка та інші. Основними видами компостів для лісового господарства можуть бути: торфово-гнойові, торфово-гноївкові, торфово-вапнякові, торфово-фосфоритні, торфово-мінерально-аміачні.

Так, торфово-гноєві компости готують із всіх типів торфу. Для цього на рівній площадці почергово вкладають шари торфу і гною товщиною 25-50 см, до досягнення висоти штабеля 1,5-2 м. Верхнім шаром повинен бути торф, який попереджає втрату аміачного азоту гною. Таку кучу можна накрити шаром грунту товщиною 20 см. Через 2-3 роки компост можна буде використовувати як добриво.

Зелені добрива – це свіжа рослинна маса, заорана в грунт. В цьому випадку на території Українського Полісся досить часто використовують жито, яке сіють осінню, а зелену масу приорюють навесні перед посадкою чи посівом культур.

Найбільш широкого застосування як зелені добрива отримали сидеральні рослини із родини бобових, такі як люпин жовтий та синій, вика, сераделла, соя, горох в суміші з вівсом, біб, квасоля та інші. Ці рослини мають здатність завдяки наявності на кореневих системах бульбашкових бактерій збагачувати грунт азотом, а при заорюванні їх в стані молочної стиглості в товщу грунту він збагачується легкою органічною масою, яка розкладаючись мікроорганізмами забезпечує виділення відповідної кількості елементів живлення в доступній для рослин формі.