2. Види ґрунтової родючості, їх характеристика.

На сьогоднішній день розрізняють такі види родючості: природню, потенційну, штучну і ефективну.

Природня родючість – це властивість грунту, який утворився під наметом природної рослинності в результаті розвитку грунтотворчих процесів, що призвели до утворення даного грунту як природного тіла, до якого не торкалась рука людини. Вона притаманна лише цілинним землям.

Цей вид родючості порівняно мало змінюється з часом і є стабільною величиною для відповідного типу грунтів (наприклад, чорноземів, дернових, сірих лісових, підзолистих). В той же ж час різні по походженню грунти характеризуються не однаковою родючістю, а один і той же ж грунт має різну родючість для рослин, що відрізняються біологічними властивостями. Наприклад, на лугово-глеєвих грунтах дуже добре ростуть лугові трави і гинуть, або ростуть погано сосняки і ялинники. На піщаних грунтах добре ростуть сосняки, але погано – діброви і ялинники.

Потенційна родючість – показує загальний (валовий) запас елементів живлення в грунті, що знаходяться як в доступній, так і не доступній формі для рослин. Тобто ця величина характеризує загальний потенціал відповідного грунту, який може бути використаний при оптимальній сукупності всіх факторів і умов, що впливають на родючість для створення урожаю рослин.

Штучна родючість – це вид родючості, яка створюється при використанні обробітку грунту, внесенні добрив, вирощувані культур різноманітних рослин, проведенні осушення та зрошення. Природна, потенційна і штучна родючість тісні пов’язані між собою, оскільки забезпечення рослин вологою і елементами живлення залежить від властивостей природнього грунту, а також від зміни його властивостей під впливом окультурення.

Ефективна родючість – це вид родючості, яка вимірюється величиною урожаю і є дійсним виразом природної і штучної родючості, та в значній мірі залежить від рівня розвитку науки і техніки. Так в суспільному виробництві грунт виступає предметом і знаряддям праці. В процесі застосування праці, знарядь і знань при правильному ставленні грунт покращується; при цьому змінюється природня і підвищується штучна родючість, що призводить до збільшення врожаю відповідних культур з одиниці площі. Тобто можна сказати, що ефективна родючість змінюється із розвитком науки і техніки, та суспільних відносин.

При впливі на грунти необхідно розробляти такі методи землеробства і агрохімії, які дозволяли б підтримувати на оптимальному рівні запаси доступних елементів живлення і води з одночасною стабілізацією реакції середовища, відповідною концентрацією ґрунтового розчину та найкращому співвідношенню між повітрям і водою; забезпечили б відповідну швидкість аеробних і анаеробних реакцій, що відбуваються за наявності речовин, які стимулюють ріст рослин. І навпаки, необхідно послабити шкідливі процеси: утворення токсичних речовин, ущільнення грунту під час обробітку, засмічення грунту небажаними рослинами (бур’янами) і мікроорганізмами та інше.