Передмова

З давніх-давен людина поклонялася землі, а точніше – Ґрунту. Йому присвячували легенди і бувальщини, оспівували його у поемах і піснях. Вона наділяла його генетичною властивістю живого – родючістю.

Та що ж таке ґрунт? Грунт – це особливе природно-історичне тіло Природи, “шкіра” планети, пам’ять життя, або висловлюючись мовою кібернетики, керуюча система біосфери. Це тіло природи, що мовчить, але це може бути мовчання і вірного друга, і грізного ворога. Недбале поводження із грунтом коштувало життя цілим народам. Археологія й історія наводять цьому багато прикладів. Ерозія грунтів, засолення, опустелювання і заболочування – мабуть, основні причини хвороб і загибелі грунтів, падіння їх продуктивності і врешті-решт відкочування народів у небуття.

Грунти мовчать, але вони мстять. Інакше чим пояснити, що за останні два століття вкладення капіталу в сільське господарство збільшилося в тисячі разів, а врожаї – всього в 2-3 рази. Виходить справа не в грошах, а в чомусь іншому: можливо, у дефіциті розуму при спілкуванні з грунтом?

На сьогоднішній день технічне і хімічне насильство повинно поступитися місцем розумному біосферно-біогеоценотичному ставленню до грунту, основаному на системному підході. Адже системний підхід – це не що інше, як добра стара мудрість, і перед тим як, щось зробити, треба подумати.

В даному посібнику висвітлені питання тем по двох розділах, розділ 1 “Основи геології і мінералогії” та розділ 2 “Загальне ґрунтознавство”, які у відповідності з робочою навчальною програмою виноситься на самостійну роботу студента. Посібник дозволяє опрацювати і перевірити знання по даному матеріалу, так як всі питання висвітлені в простій і дохідливій формі, використані необхідні малюнки та таблиці.

Розділ і. Основи геології і мінералогії Тема 01. Походження і будова землі

План:

1. Загальні положення про геологію. Екзо- і ендогенні процеси.

2. Походження Землі. Теорія Шмідта.

3. Будова земної кулі.

4. Утворення земної кори.

Література: В.Д. Зєліков. Ґрунтознавство. Ст 10 – 18.

1. Загальні положення про геологію. Екзо- і ендогенні процеси.

Геологія (гр.. geo – земля, logos – наука) – наука про історію розвитку Землі, створена на результатах досліджень матеріального складу, будови і процесів, які відбуваються у внутрішніх надрах кам’яної оболонки Землі і про характер її поверхні.

Всі процеси, які проходять в надрах і на поверхні Землі, та діють на її кам’яну оболонку, поділяються на дві великі групи: внутрішні – ендогенні (гр. endo – всередині) і зовнішні – екзогенні (гр. exo – ззовні).

Ендогенні процеси – складні фізико-хімічні і фізико-механічні перетворення в надрах Землі, в результаті яких виникають сили, які корінним чином перетворюють її кам’яну і осадову оболонку. Під дією ендогенних процесів утворюються гори, проходять землетруси, виверження вулканів, відбувається видозміна океанів і материків.

Ендогенні процеси виникають при зміні поверхні кам’яної оболонки Землі під впливом тепла, вітру, води, льодовиків, викликають денудацію (лат. Denudatio – оголення) – руйнування, перенесення і акумуляцію (лат. akkumulasio) – накопичення різних гірських порід. Геологічні процеси протікають і змінюються з часом.

Геологія – це одна із найдавніших наук, пов’язана з практичною діяльністю людей і має велике значення в розвитку виробничих сил суспільства. Сучасна загальна геологія являється сукупністю багатьох геологічних наук, які з’явилися в результаті досліджень хімічного складу, впливу динамічних сил, історії розвитку Землі і практичного використання її надр. До наук, які вивчають хімічний склад Землі, відносяться: петрографія – наука про виникнення і склад гірських порід; кристалографія – наука про закони виникнення і побудову кристалічних структур мінералів; геохімія – наука, яка визначає закономірності розподілу, сполучення і рух окремих хімічних елементів в надрах Землі і на її поверхні. Загальними геологічними дисциплінами являються: динамічна геологія, яка вивчає процеси, що змінюють вигляд Землі під дією ендогенних і екзогенних сил; геотектоніка, вивчає гороутворення, умови формування і залягання пластів гірських порід; вулканологія, сейсмологія – науки, які розглядають умови і процеси, що викликають виверження вулканів і землетруси; геоморфологія – займається питаннями виникнення і розвитку рельєфу Землі; гідрологія і океанологія – науки про поверхневі і підземні води; гляціологія і криологія – науки про геологічну діяльність льоду.

Історична геологія включає ряд дисциплін: стратиграфію – науку про хронологічні послідовності виникнення і залягання гірських порід; палеонтологію – науку про розвиток органічного світу в минулому, яке служить основою стратиграфії; палеогеографію – географію минулого. Практична геологія включає інженерну і воєнну геології, вчення про корисні копалини і т.д.

Процеси ґрунтоутворення нероздільно пов’язані з геологічною діяльністю вітру, води, льодовиків, з найважливішими розділами динамічної геології. Між геологічними процесами розвитку живого світу і особливо рослинами виникає складний взаємозв’язок в часі і просторі.

Рослини на протязі багатьох мільйонів років поступово змінювали склад атмосфери, в якій переважали сполуки аміаку, метану, вуглекислого газу, перетворивши її в сучасну повітряну оболонку земної кулі з більшою кількістю азоту, кисню, води і вуглекислоти. Раніше існуючі процеси відновлення, змінились процесами окислення, гідролізу, гідратації, що привело до виникнення нових мінералів. В результаті суцільного розселення рослин на поверхні суші геологічна діяльність повітряних і водних потоків, які проводять величезну руйнівну роботу, скоротилась.

В міру розвитку і розповсюдження рослин (бактерії – нижчі, рослини – вищі рослини) посилювалась їх взаємодія з гірськими породами, що поступово викликало новий, не існуючий раніше процес – ґрунтоутворення. Взаємодія рослин з водою, з гірською породою і атмосферою призвело до формування нової оболонки Землі, насиченої живими організмами – біосфери.

Нерівномірність поступання на поверхню суші тепла і світла, гірський рельєф, положення океанів і морів призвели до зонального розповсюдження різноманітних груп і видів рослин. Навіть в межах порівняно невеликих ділянок земної поверхні можна спостерігати, як хвойно-листяні ліси, які ростуть на пагорбах і грядах, утворених відкладами льодовика, поступово змінюються сосновими, які ростуть на піщаних рівнинах, складених відкладами льодовика, а потім – луговою і болотною рослинністю на берегах повільно текучих рік. Але всюди під дією рослин, тварин і мікроорганізмів формується особливе тіло – ґрунт, яке об’єднує живу і неживу природу і зберігає в собі риси і властивості, які вникли в результаті біологічних і геологічних процесів.