5. Аналіз неекономічних факторів становлення капіталізму в доробку м. Вебера.

Широкої популярності набула фундаментальна праця Макса Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму». У ній дана глибоко аргументована відповідь на питання, чому капіталізм зародився в Європі, чому він не міг з'явитися і досягти сучасного рівня розвитку за межами «старого континенту».

Відправним пунктом дослідження Вебера є теза про те, що господарська діяльність, яка зовні схожа на капіталістичну, спостерігалася тією чи іншою мірою в різні історичні епохи. Жадібність і нестримна гонитва за наживою, всупереч досить поширеній думці, не є особливостями західного капіталізму. Саме по собі прагнення до одержання максимально високого прибутку, вважає Вебер, узагалі має мало спільного з капіталізмом. Подібне прагнення, відзначає він, «неважко знайти в офіціантів, лікарів, артистів, корумпованих чиновників, у солдатів, у розбійників, відвідувачів ігорних будинків, у жебраків... можна сказати, знайти його у всіх епохах, у всіх країнах. Безмежна жага наживи ні найменшою мірою не рівнозначна капіталізмові, і ще менше вона тотожна його духу».

Особливості західного капіталізму Вебер знаходить, головним чином, в особливих формах господарського раціоналізму.

Він висуває гіпотезу: лише розвиток «протестантської етики» створив соціальні та психологічні передумови, що виявилися особливо необхідними для виникнення західного типу капіталізму.

Намагаючись перевірити істинність своєї гіпотези, Вебер досліджує зв'язок конфесійної належності суб'єктів господарювання з величиною їхніх доходів. За його спостереженнями, у складі німецького населення протестанти серед власників капіталу, підприємців, висококваліфікованого технічного й торговельного персоналу далеко перевищують за кількістю католиків.

Якщо звернутися до основ католицького віровчення Середньовіччя, то привертає увагу відсутність у ньому насамперед професійної та господарської етики. Прикладом може бути людина, що цілий день проводить не в праці, а в молитві. Щодо прагнення до цього ідеалу в мирському житті, у повсякденній праці, католицька церква займає позицію нейтралітету. На зовсім інших підставах побудована етика протестантизму. їй властиві два елементи, відсутні в католицизмі: а) методичність життєвого укладу; б) професійна етика або професійний обов'язок.

Християнин без Божого волевиявлення не Може досягти після закінчення земного життя вічного блаженства, але своїм доброчесним життям він може врятувати свою безсмертну душу, яка продовжить свій життєвий шлях на Небесах. І навіть якщо він упаде в гріх, він знайде порятунок, покаявшись у гріхах.

Догмат протестантизму кальвіністського зразка відкидає таку можливість. Відповідно до кальвінізму, поведінка людини в її земному житті не впливає на те, що станеться з людською душею в потойбічному світі. Відмітною рисою кальвінізму є догма про милості обраності, або вчення про зумовленість. Відповідно до цього вчення, Господь споконвічно й остаточно визначає шлях земного і неземного життя людини, і людина неспроможна своїми вчинками змінити волю Всевишнього. Господь дарує свою милість обраним, і лише вони знайдуть Царство небесне. Іншим, незважаючи на їхні заслуги в земному житті, шлях на Небеса навіки закритий.

З цієї причини перед кожним протестантом від самого початку його життєвого шляху з усією гостротою постає питання: чи потрапив я в коло обраних? Жорстока невідомість цього віровчення породжує почуття нечуваної самотності. Кожний залишається наодинці зі своїм страхом, що йому буде відмовлено в милості потрапити в коло обраних. Звідси виникає бажання скоріше довідатися, чи існує шанс на порятунок власної душі.

Кальвінізм іде назустріч цьому бажанню. Він вводить застереження, що існують ознаки обраності людини. Найважливішою вказівкою на їх наявність можна вважати професійні успіхи людини. Саме беззастережна відданість справі, професійній праці дозволить розкрити Божественну таємницю про твою обраність. Тільки ця праця, її успіхи допоможуть людині розвіяти власні сумніви щодо її майбутньої долі.

Вебер наголошує на ще одній важливій особливості протестантизму, що мала значний вплив на розвиток «капіталістичного духу». Протестантизм став першою світовою релігією, що виступила проти схвалення бідності й прославляння відсутності інтересу до матеріальних благ.