3.Грунтове середовище (літосфера)

3.2.Охорона земної поверхні

Площа всієї суші на Землі становить 148 млн км²; 10 % цієї території займають льодовики Антарктиди, Гренландії. Вся решта території є вичерпними ресурсами поверхні Землі: 33,1 % цієї території займають сільськогосподарські угіддя, 30,1 % — ліси, 36,8 % — так звані «інші землі» (площі, зайняті населеними пунктами, промисловими підприємствами, транспортними магіст­ралями тощо, а також болотами, горами, тундрою, пустелями). За рахунок антропогенної діяльності структура земної поверхні по­стійно змінюється: скорочуються площі сільськогосподарських угідь і лісів, зростають площі «інших земель». Берегти землю — це означає розумно, по-господарські її використовувати, щоб слу­жила вона довго, багатьом прийдешнім поколінням.

Значні втрати земельних ресурсів пов'язані з промисловим і цивільним будівництвом, зведенням військових об’єктів (аеро­дромів, полігонів, баз, складів тощо), видобуванням корисних копалин.

Сільськогосподарські землі — найцінніша частина земельних ресурсів, оскільки вони забезпечують людство продуктами харчу­вання. Більша частина сільськогосподарських земель відводиться під ріллю, решта — під площі багаторічних насаджень (планта­ції, сади, лісосмуги), луги й пасовиська. Швидко зростаюче насе­лення Землі вимагає збільшення кількості продуктів харчування, основним постачальником яких є орні землі. А можливостей для розширення їхньої площі нині майже ніде на Землі не залиши­лось. Навпаки, в багатьох країнах спостерігається неухильне їх скорочення. Тому єдиним способом задоволення зростаючих по­треб у продуктах харчування є інтенсифікація сільськогосподарсь­кого виробництва — більші врожаї з тих самих площ. У світі є певний досвід у цій справі. Наприклад, у 50—60-х роках у дея­ких країнах Азії та Латинської Америки мала місце так звана «зелена революція», коли за сприяння фахівців ООН були впро­ваджені високоврожайні сорти рису, пшениці, інших сільсько­господарських культур, застосовані нові прогресивні технології вирощування, меліорації тощо, що дозволило різко (у три-п'ять і навіть більше разів) підвищити врожайність основних сільсько­господарських культур. Така країна, як Індія, наприклад, не лише змогла нагодувати своє населення, але навіть стала експор­тувати рис за кордон.

Сьогодні в посушливих районах Землі спостерігається дуже небезпечне явище дезертизацїі (опустелювання) (рис. 2.1.). Причиною його є вразливість природи в цих зонах, надмірне використання земель під пасовиська, коли худоба поїдає й витоптує слабкий трав'яний

Рис. 2.1. Наступ пустелі

покрив, а населення вирубує на дрова нечисленні дерева й кущі. В результаті різко зростає деградація ґрунтів, і територія перетво­рюється на пустелю. Так, за останні 50 років площа пустелі Сахара збільшилася на 650 тис. км². Фахівці ООН підрахували, що загалом у світі кожної хвилини втрачається, перетворюється на безплідну пустелю 44 га землі!

Більше 6 млн га врожайних земель, пасовиськ і гірських луків щорічно у світі перетворюються на пустелі.

Майже 11 млн га вологих тропічних лісів, надзвичайно важливих для життя біосфери, щорічно зникає

Ліс — надзвичайно важлива складова частина біосфери. Це один із основних поглиначів вуглекислого газу й виробників кисню, постачальник дуже цінних матеріалів (деревина, сировина для хімічної промисловості, продукти харчування тощо), погли­нач пилових й газових забруднень атмосфери, охоронець поверхні Землі від водної ерозії і суховіїв.

Ліс — місце проживання багатьох звірів, птахів, комах. Він має величезне оздоровче значення, оскільки деякі дерева, такі, як біла береза, смерека тощо продукують особливі леткі речовини, так звані фітонциди, що вбивають хвороботворні мікроби і роб­лять повітря цілющим. І нарешті, ліс діє на людину заспокійливо, сприяє пробудженню у неї творчої наснаги, доброго, піднесеного настрою.

Ліс — це особливий, безконечно добрий і безконечно щедрий організм, який не просить нічого для підтримки свого існування й великодушно розсипає продукти влас­ної життєдіяльності; він бере під захист всі живі істоти і пропонує тінь навіть лісорубові, що губить його.

Будда

Відповідно до норм лісового законодавства, прийнятих біль­шістю країн, ліси поділяються на три групи.

1. Ліси з захисною функцією — охорона водних ресурсів, про­тиерозійні ліси, державні лісозахисні смуги, ліси заповідників і національних парків, ліси, що мають санітарно-гігієнічне й оздо­ровче значення.

2. Ліси захисного й обмеженого експлуатаційного значення — лісові масиви в густонаселених районах і місцевостях з обмежени­ми лісовими ресурсами.

3. Ліси експлуатаційні — тайга, тропічні ліси.

У лісах першої та другої групи (а саме такі є на території України) забороняється проводити заготівлю деревини, тут до­пускаються лише так звані санітарні рубки, коли вирубуються лише хворі та всохлі дерева. А взагалі у лісоводів є старовинне добре правило: «Зрубав дерево — посади два нових!»

Той, хто рубає дерево лише тому, що йому подобаєть­ся рубати, скорочує власне життя.

Старовинне прислів'я індіанців майя

«Інші землі» поділяються на дві групи. До першої з них належать малопридатні для сільського господарства землі («невдоби») — пустелі, гори, тундра, яри тощо. Деякі з них можуть бути освоєні, але лише за умови значних матеріальних та фінансових затрат. До другої ж групи належать заселені й забудовані території, тобто такі, які вже не можна використати якось інакше.