3. Причини зледенінь
Льодовикові періоди на Землі, які супроводжувалися покриттям великих територій материків наземним зледенінням, відбувалися неодноразово і навіть з певною періодичністю.
Свідками наземних зледенінь минулого є знахідки на різних материках викопних, сильно ущільнених, місцями метаморфізованих морен - тилітів.
Відома
гіпотеза К.Міланковича ґрунтується на
тому, що зміни клімату, розподіл тепла
на земній поверхні залежать від
періодичних змін параметрів земної
орбіти:
- зміни ексцентриситету земної орбіти;
- зміни кута нахилу земної осі до площини екліптики;
- прецесійного руху Землі.
Ексцентриситет земної орбіти - це відстань між центром еліпса (орбіти) та його фокусом, в якому розташовується Сонце. Зміна цієї величини відбувається регулярно один раз на 90800 років. Кут нахилу між віссю Землі і площиною її орбіти змінюється з періодом 40000 років. Період зміни прецесії рівнодення приблизно дорівнює 21000 років.
Наслідками наведених процесів є періодичні зниження чи підвищення середньорічних температур на певних ділянках земної поверхні. У разі зниження середньорічних температур за достатньої кількості атмосферних опадів у певних регіонах можуть утворюватись льодовики.
Отже, астрономічна гіпотеза цілком задовільно пояснює періодичність льодовиків та міжльодовикових епох під час останнього великого зледеніння планети, однак вона не дає відповіді на головне питання - чим саме спричинялися великі наземні зледеніння?
Серед причин геологічного характеру називають зміну вмісту вуглекислоти в атмосфері. Вважають, що зростання вмісту вуглекислоти у атмосфері вдвоє має спричинити підвищення середньорічних температур на 7...8 °С, і навпаки.
Заслуговує на увагу і гіпотеза, яка пов'язує зміну клімату з тектонічними процесами. Наслідком кожної з епох гороутворення є виникнення гірських систем, загальні підняття суходолу, збільшення площі материків внаслідок регресій моря. Наприклад, під час неогену - антропогену середня висота суходолу зросла на 500 м. Водночас відомо, що на кожні 100 м збільшення висоти температура знижується на 0,6°С, тобто загальне підвищення суходолу на 500 м мало призвести до охолодження земної поверхні на 3 °С. Крім того, виникнення молодих гірських хребтів, які підіймаються вище снігової лінії, призводить до утворення в їхніх межах льодовиків гірського типу, що також сприяє загальному охолодженню.
Ще одна гіпотеза ґрунтується на основних положеннях тектоніки літосферних плит. Суть її зводиться до того, що переміщуючись разом із літосферними плитами, материки час від часу потрапляли у високі широти і за інших сприятливих умов могли покриватись льодовими панцирами.
Очевидно, складні процеси формування клімату планети і пов'язані з ними великі материкові зледеніння слід розглядати як наслідки взаємодії цілої низки космічних і геологічних чинників.
Література /1.1, 2.1, 2.6/
Контрольні питання
Які необхідні умови для утворення льодовиків?
Назвіть обов’язкову умову постійного існування льодовиків.
Охарактеризуйте геологічну роботу льодовиків.
У чому полягає руйнівна дія льодовиків?
Проаналізуйте гіпотези причин змін клімату і утворення льодовиків.
Які форми рельєфу утворюються внаслідок геологічної діяльності льодовиків?
РОЗДІЛ ІІІ. ГЕОЛОГІЧНЕ ЛІТОЧИСЛЕННЯ
ГЕОЛОГІЧНЕ ЛІТОЧИСЛЕННЯ. ГЕОХРОНОЛОГІЧНА ШКАЛА
План
Основні завдання історичної геології.
Методи відносної геохронології.
Методи абсолютної геохронології
1. Основні завдання історичної геології
Наука, яка вивчає геологічну історію Землі, називається історичною геологією. Історична геологія є синтезуючою наукою – вона використовує фактичний матеріал, зібраний цілою низкою дисциплін: стратиграфією, літологією, петрографією, геотектонікою, палеонтологією, палеогеографією, регіональною геологією тощо, систематизує його, виявляючи загальні закономірності еволюції фізико-географічного середовища протягом тривалої і складної історії Землі.
Серед основних завдань, які вирішуються історичною геологією, зазначимо:
встановлення відносного та абсолютного віку гірських порід;
відтворення рухів земної кори та історії розвитку її структури;
відтворення фізико-географічних умов минулих геологічних епох (поділ суходолу, моря; рельєф; кліматичні умови; органічний світ тощо);
визначення загальних закономірностей геологічного розвитку Землі в цілому і земної кори зокрема.
Для реконструкції геологічного минулого за документи правлять гірські породи і скам'янілі органічні рештки, що містяться в них. Більшість гірських порід складається з шарів (верств). Вік верств, послідовність їх формування, зіставлення одновікових верств на великих площах вивчає стратиграфія (від лат. stratum – шар) – розділ геології, на якому базується вся історична геологія.
Розрізняють відносний і абсолютний вік гірських порід. Відносний вказує на те, які породи давніші, а які молодші. Абсолютний – встановлює вік гірських порід в одиницях часу (звичайно, в мільйонах, десятках і сотнях мільйонів років).