4. Утворення ґрунтів

З процесами вивітрювання гірських порід пов'язане і утворення грунтів.

Ґрунти - це верхній шар земної кори, що сформувався внаслідок тривалої взаємодії гірських порід, клімату, рослинності та тваринних організмів. Ґрунти - це елювій, збагачений продуктами життєдіяльності організмів і частково перероблений ними.

У разі неповного розкладу органічних речовин утворюється перегній, або гумус, - аморфна органічна речовина бурого або чорного кольору. З гумусом пов'язана основна властивість грунтів - родючість.

У вертикальному розрізі грунту виділяють згори вниз три основні горизонти:

- перегнійно-акумулятивний, в якому нагромаджується гумус;

- елювіальний - горизонт вимивання, в якому переважають процеси виносу речовин;

- ілювіальний — горизонт вмивання і відкладання вимитих з верхніх горизонтів речовин. Нижче залягає материнська порода.

Виділяють основні типи ґрунтів:

- ґрунти тундри і лісотундри;

- підзолисті і дерново-підзолисті грунти лісів;

- сірі лісові грунти і чорноземи лісостепу;

- чорноземи лугового степу;

- каштанові й бурі грунти сухого степу;

- сіроземи пустель і напівпустель;

- солонці й солончаки;

- коричневі грунти сухих субтропіків;

- червоноземи й жовтоземи вологих субтропіків.

Процеси вивітрювання гірських порід відбуваються не тільки на суходолі, а й під водою. При підводному вивіт­рюванні, яке інколи називають гальміролізом, провідну роль відіграють хімічні зміни порід, які відбуваються в умовах незначних концентрацій кисню та вуглекислого газу — активних агентів вивітрювання. Тому процеси вивітрю­вання відбуваються тут набагато повільніше, ніж на по­верхні. Насамперед вивітрюванню піддаються породи серединних океанічних хребтів, рифтів, вулканічних гір, океанічних западин, не перекриті осадовими утворення­ми. Продуктами підводного вивітрювання є гідроксиди феруму, мангану, червоні глибоководні глини, бентонітові глини.

Література /1, 2/

Контрольні питання

1. Що таке вивітрювання?

2. Які ви знаєте типи вивітрювання?

3. Охарактеризуйте температурне і морозне вивітрювання.

4. Назвіть і охарактеризуйте види хімічного вивітрювання.

5. Що собою являє біологічне вивітрювання?

6. Які є стадії вивітрювання?

7. Дайте визначення понять «грунт» і «родючість грунту»

Геологічна діяльність поверхневих текучих вод

План

1. Площинний безрусловий схиловий стік.

2. Стік тимчасових руслових потоків.

3. Стік постійних водостоків – річок

1. Площинний безрусловий схиловий стік

До поверхневих текучих вод належать усі води, які течуть поверхнею суходолу (поверхневий стік) - від маленьких струмків, що виникають під час випадання дощу і танення снігу, до великих річок. Усі ці води на своєму шляху до моря здійснюють величезну геологічну роботу: руйнують гірські породи, переносять і відкладають пухкі продукти руйнування, змінюють рельєф поверхні Землі. Великі річкові долини й маленькі ярки та вимоїни — все це наслідки геологічної діяльності поверхневих текучих вод. Чим більші маса і швидкість стікання води, тим більший ефект її діяльності.

Руйнування гірських порід текучими водами називають ерозією (від лат. еrosіо - роз'їдання).

Сукупність процесів механічного руйнування і перенесення продуктів руйнування гірських порід називають денудацією,

За характером і наслідками діяльності виділяють три види поверхневого стоку:

- площинний безрусловий схиловий;

- тимчасові руслові потоки;

- водотоки – річки.

Площинний безрусловий схиловий стік, найвиразніший під час випадання дощів на рівних пологих схилах, коли дощові води стікають похилою поверхнею у вигляді численних дрібних струминок, які густо переплетеною мережею або суцільною тонкою плівкою вкривають увесь схил. Жива сила таких струминок невелика, тому їхня геологічна діяльність виражається в змиванні лише дрібненьких частинок пухких продуктів вивітрювання й грунту та перенесенні їх униз схилом. Цей процес називають площинним змивом, або площинною ерозією. Він завдає великої шкоди ґрунтам, бо змиває їх найбільш родючий поверхневий шар, збагачений на гумус. Аналогічну роботу здійснюють і талі снігові води.

У підніжжя схилу швидкість стікання води сповільнюється і перенесений нею матеріал відкладається. Продукти вивітрювання, перенесені змиванням дощовими І талими сніговими водами згори вниз і нагромаджені на схилах і в підніжжі підвищень, називають делювієм (рис. 2.6.), або делювіальними відкладами.

Вони найпоширеніші на пологих схилах річкових долин і балок у степових і лісостепових районах помірного поясу, складені переважно суглинками, іноді піщаним дрібно щебенистим матеріалом.

Максимальна потужність делювію (15-20 м) спостерігається біля підніжжя схилів; у напрямку до верхів'я вона зменшується.

Рис. 2.6. Схема утворення делювію:

1 – первинна поверхня схилу; 2 – понижена поверхня схилу внаслідок площин­ного змиву;

3 – делювій

Внаслідок площинного змиву колишні підвищені місця поступово знижуються, а схили виположуються і набувають плавних обрисів.

У гірських районах типових дрібнозернистих делювіальних відкладів немає. На схилах нагромаджується переважно грубоуламковий і осипний матеріал (колювій).