Сутність методу ненасильницького опору (сатьяграхи)

Відмова від титулів і посад,дарованих колоніальною владою.

Бойкот постанов уряду.

Невідвідування англійських навчальних закладів.

Організація мирних демонстрацій, страйків.

Відмова на певних умовах від сплати податків.

 Свідчать документи 

М. Ганді про ненасильство

Для мене ненасильство — не просто філософська категорія, це закон і сутність мого життя... Людина і її вчинок — речі різні. «Зненавидіти гріх, але не грішника» — правило, яке рідко здійснюється на ділі, хоча всім зрозуміле... Корені мого неспівробітництва — не в ненависті, а в любові... Метою неспівробітництва не є покарання супротивника чи завдання йому шкоди. За моїм неспівробітництвом — ...бажання співробітничати навіть з найгіршим із моїх недругів... Я не вірю у швидкі ненасильницькі шляхи до успіху. Справжнє добро ніколи не може стати результатом неправди і насильства... Я твердо вірю в те, що воля, завойована кровопролиттям і обманом, — не воля... Ненасильство — наймогутніша сила, яку має в розпорядженні людство. Вона значно могутніша, ніж наймогутніше знаряддя руйнування, створене людською винахідливістю...  ?Що Вас приваблює у висловленнях я Ганді? Які його твердження Ви не поділяєте?

Розроблена Ганді і прийнята його послідовниками тактика ненасильницького опору в боротьбі за незалежність, тобто неспівробітництва з колоніальною владою і громадянської непокори, одержала назву«сатьяграха»(наполегливість в істині). У цьому методі сполучалися терпіння і протест, прихильність до дотримання старих традицій і революційність. Це було характерно для століттями вихованого у фаталістичному релігійному світогляді індійського селянина. Ганді заперечував боротьбу різних соціальних груп як таку, що дестабілізує суспільство, роз’єднує націю перед спільним завданням — звільненням від іноземного гніту.

Таким чином, гандізм був глибоко національною і за своїм характером селянськоюідеологією. Гандізм також відповідав інтересам національної буржуазії, що прийняла цю ідеологію. Разом з народом вона прагнула до усунення британського колоніального панування і до встановлення своєї власної влади мирним шляхом, опираючись на масовий рух.

Гандізм об’єднав селянство, ремісників, робітників, національну буржуазію, інтелігенцію і змусив колонізаторів уже після закінчення Другої світової війни покинути Індію без кровопролитної збройної боротьби.

Кампанії громадянської непокори

Перша кампанія громадянської непокори почалася 6 квітня 1919 р. з ініціативи Ганді. Кампанія була реакцією на реформи Монтегю Челмсфорда і законРоулетта. Ганді закликав до харталу (закриття крамниць і припинення будь-якої ділової активності). Колоніальна влада відповіла насильством. Кульмінацією квітневих подій стала трагедія в Амрітсарі, де англійські колонізатори розстріляли мирний мітинг.

10 квітня 1919 р., прагнучи припинити національно-визвольний рух англійська влада без суду вислала з міста Амрітсара двох видатних громадських діячів — доктораКітчлу і доктора Сатьяпала. 13 квітня на площі відбувся масовий мітинг жителів міста в знак протесту проти цієї акції.

Англійські солдати загородили вихід із площі і відкрили вогонь по беззбройному натовпу. Майже тисячу чоловік було вбито і приблизно вдвоє більше поранено. Більшість індійців з цього часу стала вороже ставитися до англійського правління, а проголошена Ганді кампанія громадянської непокори мала широку підтримку в країні. Всю Індію охопило обурення. У Пенджабі стихійно спалахнули заворушення. Антианглійські виступи відбулися і в інших провінціях. Ганді терміново виїхав у Пенджаб, щоб не допустити переростання протесту в стихійний бунт. Це йому вдалося.

Восени 1919 р. в Амрітсарі відбувся з’їзд IHK, який прийняв рішення бойкотувативибори за новим законом. Бойкот остаточно зірвав вибори

Прагнення англійців роз’єднати індійське суспільство. Англійці прагнули загострити ворожнечу між індусами і мусульманами. Мусульмани також брали участь у боротьбі проти англійського панування. Вони мали свою політичну організацію — Мусульманську лігу. З ініціативи Ганді ІНК і Мусульманська ліга утворили єдиний антианглійський блок, незважаючи на існуючі між ними серйозні суперечності.

Початок нового етапу кампанії непокори було призначено на 1 серпня 1920 р. IHK і Мусульманська ліга спільно керували кампанією.

План IHK. Восени 1920 р. IHK відмовився від співробітництва з англійцями в проведенні реформ і прийняв план «прогресивного ненасильницького неспівробітництва»:

— по-перше, всі індійці повинні були відмовитися від титулів і почесних посад, подарованих англійцями;

— по-друге, якщо це не допоможе, передбачалося здійснити бойкот законодавчих органів, судів і навчальних закладів;

— по-третє, висувалася погроза загальної відмови від сплати податків.

Однак 4 лютого 1922 р. відбувся інцидент — у містечку Чаурі-Чаура натовп селян спалив загнаних у приміщення 22 поліцейських. Ганді різко засудив цей акт самосуду й оголосив про припинення кампанії громадянської непокори. Рух поступово зазнав спаду.

Новий етап антиколоніального руху прийшовся на час світової економічної кризи. Цей етап був характерний більш організованим рухом, чіткою постановкою питання про незалежність і вимогами конституції.