На шляху до захоплення влади

У жовтні 1922 р. в Неаполі, в театрі «Сан-Карло» відкрився черговий з’їзд фашистських союзів. Муссоліні виступив на ньому з агресивною промовою, ультимативно вимагаючи від уряду надати фашистам п’ять міністерських портфелів і комісаріат авіації. Він мальовничо розказував про свою відданість монархії, яка нібито не може і не повинна чинити опір силам, що несуть оздоровлення нації.

Муссоліні, який рік тому демонстративно покинув засідання парламенту, де виступав король, тепер, розуміючи силу монарха, розшаркувався перед ним.

27 жовтня була оголошена загальна мобілізація фашистів. Наступного дня вони провели атаку на головні центри країни. Три колони сквадристів — членів фашистських бойових загонів (сквадр) — повинні були вступити в Рим з бокуПеруджі, пред’явити ультиматум голові уряду й захопити основні міністерства.

Відразу пролилася кров: у Кремоні, Болоньї, Алессандрії сквадристи стали некерованими. Кабінет міністрів прийняв рішення про відставку.

Муссоліні серед чорносорочечників, що йдуть на Рим

Муссоліні на чолі уряду

Коли фашисти 28 жовтня йшли колонами на Рим, дуче знаходився в редакції газети «Пополо д’Італія» в Мілані. Префект міста виставив біля будинку охорону, і Муссоліні виглядав скоріше персоною, яку влада охороняє, ніж переслідує.

Вдень 29 жовтня дуче одержав довгоочікувану звістку про призначення його прем’єр-міністром. Увечері того ж дня спеціальним потягом Муссоліні прибув до Рима, з’явився до короля і, вийшовши з ним на балкон, вітав натовпи чорносорочечників. Так Італія стала першою в світі державою, де до влади прийшли фашисти.

4. Встановлення фашистської диктатури Перші кроки фашистського уряду

 Свідчать документи 

Зі статті л.С. Бєлоусова «Беніто Муссоліні: політичний портрет»

Серед політичних діячів XX ст. дуче — безперечний чемпіон з кількості обійманих ним державних посад. На честь дуче складали поеми і пісні, знімали кінофільми, створювали монументальні скульптури, малювали картини, друкували листівки. Навіть календар повинен був пристосовуватися до поступу «великої людини». З 1933 р. нове офіційне літочислення розпочало відраховувати роки «фашистської ери». Всюдисущий дуче надихав маси особистим прикладом у «битві за хліб», «за ліру». Він демонстративно брав участь у молотьбі, одержував при цьому символічну заробітну плату. Закріпившись при владі, Муссоліні завзято взявся за перебудову Рима. З 1925 по 1942 рр з метою вивільнення місця під громадське будівництво в столиці було розібрано на цеглини 19 церков... ?Про які нові риси характеру й особистісні характеристики Муссоліні Ви довідалися з цього матеріалу? У чому полягав феномен дуче?

Уряд Муссоліні одразу ж скасував 8-годинний (в окремих випадках 9-годинний) робочий день, зменшив заробітну плату робітникам та службовцям, обмежив права профспілок, відібрав у селян захоплену ними в поміщиків землю і повернув її колишнім власникам. З іншого боку, уряд анулював податкову заборгованість промисловців і крупних землевласників і понизив ставки оподаткування капіталу.

У перші роки перебування при владі фашисти не зважувалися відкрито заборонити опозиційні партії, робітничі та профспілкові організації, хоча й переслідували їх. Фашистський режим тільки зароджувався і не мав достатньої міцності, не мав збройних сил як своєї опори.

З іншого боку, відразу ж після перевороту, незважаючи на збереження парламентських форм правління, з’явилися два нових державних інститути: у грудні 1922 р. виникла «Велике фашистська рада» (ВФР), а в січні 1923 р. королівським декретом було закріплене створення фашистської міліції, що відтепер стала називатись «Добровільна міліція національне безпеки» (ДМНБ). ВФР робила висновки щодо законопроектів перед поданням їх у парламент, контролювала діяльність самого уряду. Створенням ДМНБ Муссоліні прагнув домогтися переваги виконавчої влади в особі фашистського уряду над законодавчою в особі короля і парламенту. Передача ДМНБ у підпорядкування Муссоліні підсилювала його особисту владу.

У квітні 1924 р. відбулися чергові парламентські вибори, на яких фашисти змогли досягти успіху лише шляхом розгнузданого терору. Соціаліст Дж. Маттеотті, що виступав парламенті з викриттям нового режиму, був незабаром убитий фашистами Обурена цим злочином, опозиція утворила «Авентинський блок» до складу якого увійшли соціалісти, «пополярі» і більшість лібералів. Учасники блоку відмовились брати участь у засіданнях парламенту і вимагали відставки уряду.

Муссоліні спочатку розгубився і навіть наказав заарештувати фашистів, винних у вбивстві депутата, але згодом отямився і розгорнув контратаку проти опозиції.