Вихід фашистів на політичну арену

В умовах політичної кризи в травні 1921 р. за вимогою Дж. Джолітті були проведені дострокові парламентські вибори. Вперше до парламенту були обрані фашисти (35 мандатів), в яких прем’єр-міністр вбачав альтернативу лівим силам. Вони були включені до складу Національного блоку і завдяки цьому змогли увійти до складу органів виконавчої влади.

Це відбулося після однієї з перших відкритих вилазок фашистів. У листопаді 1920 р. в одному з «червоних» центрів країни — Болоньї — фашисти розігнали мітинг трудящих, організований з нагоди перемоги соціалістів на місцевих виборах. Міська рада, у складі якої соціалісти мали більшість була розігнана, а в робітничих кварталах фашисти влаштували погроми.

Урядова криза

Незважаючи на розгул фашистського терору, соціалісти і комуністи в ході травневих (1921) виборів до парламенту одержали 138 мандатів (відповідно 123 і 15), а Народна партія — 108 з 527 у Палаті депутатів. І хоча між цими трьома партіями не було єдності, наявність настільки значної опозиції робила становище правлячої Ліберальної партії дуже хистким.

У червні 1921 р. Джолітті змушений був піти у відставку. Його кабінет змінив уряд І. Бономі, який, однак, теж протримався недовго й у лютому 1922 р. поступився місцем уряду Л. Факта. Нерішучість цих урядів викликали критику і лівих, і фашистів, які завзято прагнули здобути владу.

З. Прихід фашистів до влади. Б. Муссоліні

 Цікаві подробиці 

Слово «фашизм» походить від італійського слова «фашио» (іноді «фаши»), що означає «зв’язування», «пучок». Слово «фашио» (іноді його розуміють як «пучок лозин») було в Італії (та й в інших народів) символом єдності. Таємні союзи, які виникали в минулому в Італії, іноді називали себе фашистськими. Коли після закінчення Першої світової війни Б. Муссоліні почав створювати в Італії свої збройні банди, вони також стали називатися фашиями, а їхні члени — фашистами

Італія — батьківщина фашизму. Італія стала батьківщиною фашизму. Великі підприємці, численні дрібні власники, селяни були вкрай стурбовані розвитком лівого руху, який прагнув насамперед переглянути ставлення до власності. Уряди Італії не змогли знайти ефективних засобів для захисту інтересів приватних власників. Тому люди, які володіли власністю, капіталами і заощадженнями, звертали свої погляди нафашистський рух, що зароджувався.

У березні 1919 р. у Мілані відбувся перший зліт фашистів. Він і поклав початок першої фашистської організації Італії — «Фашио ді комбаттіменто» («Союз боротьби» чи «Союз фашистських бойових загонів»).

Перша програма

В основі першої програми фашистського руху лежали три головні ідеї:

— співробітництво всіх соціальних груп;

— сильна державна влада, що забезпечувала б це співробітництво;

— націоналізм («нація понад усе!»).

Фашисти висунули в цій програмі і демократичні вимоги, запозичені у Народної партії й у соціалістів: скликання Установчих зборів, проголошення республіки, загальне виборче право, гарантії громадянських свобод.

Були в програмі й такі соціальні вимоги, як запровадження прогресивного податку, конфіскація 25 % прибутків військових підприємств, передача землі селянам, встановлення 9-годинного робочого дня, участь робітників в управлінні виробництвом і навіть соціалізація окремих підприємств. Згодом, прийшовши до влади, фашисти забули про цю програму, підтвердивши тим самим її демагогічний характер.