3.4. Воєнні дії в березні 1919 — навесні 1920 р.

Східний фронт. Навесні 1919 р. Східний фронт знову став головним. У березні 1919 р. з території Сибіру почався наступ 400-тисячної армії О. Колчака, який оголосив себе «Верховним правителем Росії». Метою своєї діяльності Колчак проголосив «нещадну і невблаганну боротьбу з більшовиками». Колчаківські війська взяли Перм, але просунутися далі їм не вдалося. Захоплення Уфи стало їхнім останнім успіхом.

28 квітня 1919 р. частини Червоної Армії перейшли у контрнаступ, і до червня захопили Урал і відкинули противника в Сибір. На січень 1920 р. армія Колчака була повністю знищена, а сам він відмовився від влади.

Бої на півдні. Влітку 1919 р. війська Денікіна захопили Донбас, Харків, Царицин і почали просування до Москви. Однак на початок осені наступ припинився. Добровольча армія змушена була підтримувати порядок на захоплених територіях, а в розпал наступу довелося вести важку боротьбу в тилу із загонами батьки Махна, який діяв на території України.

Червона армія перекинула на Південний фронт великі кавалерійські з’єднання (Першу і Другу кінні армії), які успішно билися з регулярною кіннотою «білих». Наприкінці жовтня війська Червоної армії перейшли в контрнаступ, фронт покотився на південь. У січні 1920 р. Червона армія вступила в Ростов-на-Дону, у лютому — в Одесу. Залишки Добровольчої армії евакуювалися в Крим і перейшли під керування генерала П. Врангеля.

Бої на півночі країни. Армія генерала М. Юденича, наступаючи з Естонії, тричі намагалася захопити Петроград, але була розгромлена.

Завдавши поразки військам Колчака, Денікіна і Юденича, Червона армія перехопила стратегічну ініціативу в громадянській війні.

3.5. Війна Радянської Росії проти Польщі і розгром військ Врангеля

 Свідчать документи 

Наказ м. Тухачевського

Бійці робітничої революції!.. На заході вирішуються долі світової революції. Через труп білої Польщі лежить шлях до світової пожежі. На багнетах понесемо щастя і мир трудящому людству. На Захід! До рішучих боїв, до гучних перемог!.. Настав час наступу. На Вільно, Мінськ, Варшаву — марш!

Війна проти Польщі. Навесні 1920 р. воєнні дії проти Радянської Росії розпочала Польща. Польський уряд, вважаючи частину території Литви і Білорусії «безперечно польською», мав намір захистити недоторканність територій, заселених поляками. Польське керівництво уклало договір з УНР про спільні дії проти більшовиків в Україні.

Влітку 1920 р. Червона армія почала контрнаступ. Війська Південно-Західного фронту вели наступ на Львів, а Західного — на Варшаву. На випадок успіху військМ. Тухачевського на території Польщі більшовицьке керівництво сподівалося підштовхнути Європу до соціалістичної революції. Однак «червоні» зазнали поразки і змушені були відійти.

18 березня 1921 р. у Ризі був підписаний мирний договір між РСФРР УСРР і БРСРз одного боку і Польщею — з іншого. До Польщі відійшли Західна Білорусія і Західна Україна. Радянська сторона зобов’язалася сплатити Польщі 30 млн. карбованців золотом, а також повернути воєнні трофеї, всі наукові і культурні цінності, вивезені з території Польщі з 1772 р. (після першого поділу Польщі).

Війна проти військ Врангеля. У Криму у квітні 1920 р. Денікін передав владу генералу Врангелю. За короткий термін він реорганізував армію і налагодив дисципліну. У травні 1920 р. білі, подолавши опір радянських військ, зайнялиМелітополь, Каховку, частину Північної Таврії та інші регіони України. Війська Врангеля намагалися прорватися на Дон і Кубань.

Після укладення перемир’я з Польщею радянське керівництво перекинуло значні сили на південь, де був сформований Південний фронт під командуванням М. Фрунзе. Врангелівські війська були відтіснені у Крим, їх лінія оборони проходила поТурецькому валу. На сході вал упирався в Сиваську затоку, а з заходу прикривався корабельною артилерією.

У ніч на 8 листопада 1920 р. частини Червоної армії убрід по мілководній Сиваській затоці обійшли укріплення. Загони Махна, тодішнього союзника червоних, штурмували Перекоп у лоб. Ці бої були найкривавішою сторінкою громадянської війни. Війська Південного фронту ввірвалися до Криму. Залишки армії Врангеля були евакуйовані в Константинополь.