2.5. Розігнання Установчих зборів

Гасло скликання Установчих зборів, що повинні були вирішити, яким буде державний устрій Росії після Лютневої революції 1917 р., було прийняте всіма політичними партіями.

Установчі збори — представницька установа, яка, як правило, обирається демократичним шляхом для встановлення форми правління і розробки конституції в країні.

Вибори до Установчих зборів.Більшовики сподівалися отримати більшість в Установчих зборах і надати законність своїй, силою захопленій владі. Однак за результатами виборів до Установчих зборів (12 листопада 1917 р.) з 715 мандатів в Установчих зборах 412 одержали есери, а більшовики — лише 183 мандати, і розстановка сил була не на їх користь.

Відкриття Установчих зборів відбулося 5 січня 1918 р. у Петрограді. Більшовики в ультимативній формі вимагали визнати декрети радянської влади, включені вДекларацію прав трудящого й експлуатованого народу. Правоесерівська більшість зборів та інші партії відмовились від затвердження більшовицьких документів. Тоді більшовики і ліві есери залишили зал засідань. Отже, Установчі збори не визнали радянську владу.

 Свідчать документи 

З промови Леніна на III з’їзді Рад

Розігнання Установчих зборів радянською владою є повна і відкрита ліквідація формальної демократії в ім’я революційної диктатури.

Розігнання Установчих зборів. 6 січня матроси і червоногвардійці, діючи за прямою вказівкою Леніна і Свердлова (Голови ВЦВК) силою розігнали Установчі збори, що наступного дня декретом «узаконив» ВЦВК.

III Всеросійський З’їзд Рад, скликаний після розгону Установчих зборів, об’єднав робітничі та солдатські Ради з селянськими. З’їзд прийняв Декларацію прав трудящого й експлуатованого народу, яка проголосила Росію Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою (РРФСР), що утворювалася «на основі вільного союзу вільних націй як федерація».

§ 14. Революції 1917 р. Громадянська війна в Росії (частина II)

3. Громадянська війна в росії (травень 1918 — листопад 1920 р.)

3.1. Основні причини громадянської війни в Роси

Насильницьке захоплення влади більшовиками.

Націоналізація власності, експропріація майна, введення продовольчої диктатури, грабіжницькі дії продзагонів, введення політики «воєнного комунізму».

Політичний тероризм і авантюризм більшовиків, які розігнали Установчі збори й уклали в березні 1918 р. сепаратний мирний договір з Німеччиною.

Насильницьке переселення бідноти з центру Росії на козацькі землі.

Прагнення монархістів покінчити з революційними й ліберальними рухами; прагнення буржуазії і поміщиків повернути втрачені багатства та політичний вплив.

Російські традиції «пугачовщини», низький рівень політичної культури, відсутність демократичних традицій.

3.2. Основні нротиборчі воєнно-політичні сили в громадянській війні

Червоні	Білі
Представляли: ліворадикальні політичні сили і насамперед більшо-виків. Виступали під червоними знаменами — символом пролетарської революції.	Представляли: підприємців, банкірів, поміщиків, більшість офіцерів царської армії, студентство, частину інтелігенції. Виступали під білими знаменами — символом монархії.
Основні цілі: здійснення соціалістичної революції в Росії й світі, встановлення диктатури пролетаріату у формі влади Рад, фізичне знищення опозиційно налаштованих до нової влади осіб, здійснення на практиці ідей К. Маркса, Ф. Енгельса і В. Леніна.	Основні цілі: звільнення Росії від влади більшовиків, скликання Установчих зборів або Земського собору, відновлення старих порядків і «єдиної неподільної» Росії. Захист підприємництва, громадянських свобод, вирішення аграрного й національного питань.
Червоних підтримували: робітники, найбідніше селянство, частина інтелігенції, солдати і частина офіцерів колишньої царської армії, матроси.	Білий рух підтримували: монархісти, ліберали, кадети, октябристи.