§ 14. Революції 1917 р. Громадянська війна в Росії (частина I)

1. Революційні подій 1917 р. В росії

1.1. Передумови революційної кризи 1917 р. Початок революції

У Росії залишалось багато невирішених проблем. Одним з найболючі-ших з них булоаграрне питання, сутність якого полягала у збереженні поміщицького землеволодіння, малоземеллі та безземеллі селян.

Загострювалось національне питання. Політика великодержавного шовінізму викликала піднесення національно-визвольного руху в імперії.

В країні зберігався абсолютизм, незважаючи на спроби закласти підвалини конституційної монархії. Правлячі кола Росії виявляли неспроможність вирішити складні проблеми, що стояли перед країною. Відсутність розвинених демократичних традицій, відносно невисока політична вага промислово-фінансової буржуазії не давали надії на соціально-політичний прогрес.

Перша світова війна вкрай загострила всі проблеми в Росії. Країну виснажували величезні воєнні витрати. Порушувалася робота транспорту та підприємств. Катастрофічно зростала інфляція. Нестримно підвищувалися ціни, величезних масштабів досягала спекуляція товарами. У середині лютого уряд прийняв рішення про запровадження в Петрограді карткової системи розподілу продуктів. У столиці почалися «хлібні» бунти.

Невдачі на фронті, помножені на економічну кризу та значне погіршення добробуту населення, за умов нездатності уряду вирішувати наростаючі проблеми призвели доактивізації радикальних сил у суспільстві.

Революція почалася 23 лютого 1917 р. (за новим стилем — 8 березня). У цей день серед жінок, які стояли на морозі в чергах, щоб отримати хліб, виникли заворушення. Демонстрації переросли у зіткнення з поліцією. 24 лютого страйк охопив у Петрограді 200 тис. чоловік, а 25-26 лютого він став фактично загальним. До економічних вимог додалися політичні. На бік страйкуючих почали переходити солдати Петроградського гарнізону.

Повсталі солдати разом з робітниками захоплювали вокзали, урядові установи. Були захоплені Арсенал, поштамт, Петропавловська фортеця.

За пропозицією меншовиків 27 лютого була організована Петроградська Рада. Її очолили меншовик М. Чхеідзе і трудовик (з березня — есер) О. Керенський. 1 березня 1917 р. Петрорада затвердила перший революційний наказ. У документі було підтверджено підпорядкування військових частин Раді робітничих і солдатських депутатів. Наказ підтверджував рівні права солдатів і офіцерів поза службою, надав амністію політв’язням, відновлював усі політичні права і свободи, скасовані за воєнних часів. Було оголошено про необхідність виборів до Установчих зборів.

1.2. Зречення Миколи II

Лютневі події стали несподіванкою для уряду й опозиційних партій. Миколі II, який перебував у Ставці Верховного Головнокомандування в Могильові, пропонували сформувати уряд «народної довіри». Проте імпе-ратор розпорядився припинити роботу Думи, віддав наказ про відправлення військ із фронту в Петроград для «стабілізації становища», але здійснити це не вдалось — повсталі війська захоплювали залізничні станції, а командувачі фронтів визнавали необхідність зречення імператора від престолу, що, на їхню думку, було єдиним засобом порятунку Росії і династії.

«Навкруги зрада, боягузтво і обман», — записав Микола II у своєму щоденнику 2 березня 1917 р. У цей же день він підписав маніфест про зречення. Микола II передавав престолонаслідування своєму братові, великому князю Михайлу Олександровичу, але 3 березня Михайло також відрікся від престолу. Сам імператор був арештований у Могильові 8 березня, а його родина поміщена під домашній арешт у царському палаці.

Так закінчилося царювання останнього монарха Росії.