Організований терор

Терор — політика усунення, придушення політичних супротивників насильницькими засобами, аж до фізичного знищення.

При тоталітарному режимі організований терор у життя суспільства проникає як спосіб примусових заходів для встановлення «ідеальних» порядків, проголошених владою.

Органи охорони громадського порядку і національної безпеки трансформуються в знаряддя охорони ідеологічних устоїв. Вони часто проводять акції масового терору проти безневинних людей і мають надзвичайно широкі повноваження.

За допомогою репресивного апарату насаджується страх за особисту долю і долю членів родини, підозрілість і доноси, робиться все для того, щоб не виникало інакомислення й опозиції. За допомогою силових і каральних органів держава контролює життя і поведінку населення.

4. Різновиди тоталітаризму. Фашизм

Фашизм (італ. fascismo, от fascio — пучок, в’язка, об’єднання) — ідеологія, політичні рухи і соціальна практика, що панували у ряді тоталітарних держав. Фашизм характеризується войовничим антидемократизмом, расизмом, шовінізмом, ґрунтується на необхідності сильної, нещадної влади, яка тримається на загальному пануванні фашистської партії, на культі «вождя».

Можна виділити кілька різновидів тоталітаризму, відомих історії: фашизм, комуністичний тоталітаризм і націонал-соціалізм (нацизм).

Беніто Муссоліні

Уперше фашистські організації виникли в Італії. У 1922 р. фашисти на чолі з Беніто Муссоліні прийшли до влади в цій країні. Для італійського фашизму було характерним прагнення до відродження великої Римської імперії і встановлення контролю над усім Середземномор’ям.

Спочатку фашисти зберігали окремі демократичні інститути (наприклад, парламент), однак поступово фашистські лідери повністю узурпували владу у своїх руках і покінчили з видимістю демократії.

Методами популізму, демагогії й елементарної неправди італійські фашисти створили для свого руху масову соціальну базу.

Серед особливостей італійського фашизму варто виділити збереження монархії в країні при фактичній ізоляції монарха від реальної політичної влади, а також міцний союз з католицькою церквою, що зберігала свій вплив у країні і була покликана виправдовувати злочинні діяння фашистів.

5. Комуністичний тоталітаризм Комуністична ідеологія та її основні пріоритети

Виникнення комуністичної ідеології.Основоположником комуністичної ідеології був німецький філософ К. Маркс. Тому цю ідеологію називають марксистською. К. Маркс теоретично обґрунтував модель суспільства, вільного від приватної власності, експлуатації і всіх форм соціальної нерівності. Воно, на думку філософа, мало стати початком справжньої історії людства. Комунізм, вважав Маркс, прийде на зміну колишнім «експлуататорським суспільствам» у результаті класової боротьбиробітничого класу з буржуазією і здійснення соціалістичної революції.

Пролетаріат, за марксизмом, — один із двох класів (другий — буржуазія) капіталістичного суспільства, який складається з найманих робітників, позбавлених власності на засоби виробництва і змушених продавати свою робочу силу.

Свою теорію про соціалізм К. Маркс і Ф. Енгельс вважали науковою і, щоб підкреслити її відмінність від усіх попередніх теорій, паралельно ввели в ужиток ще й поняття «комунізм», що об’єднувало, на їхній погляд дві сходинки розвитку суспільства — соціалістичну і комуністичну.

Марксизм став важливою віхою в розвитку суспільної думки. У той же час у ньому абсолютизується роді класової боротьби і насильства, заперечується можливість прогресивно еволюції суспільства, перебільшується історична роль пролетаріату.