2. Версальський договір Підписання договору

Підписання Версальського миру

У квітні 1919 р. було завершене опрацювання тексту договору з Німеччиною. її делегацію було викликано в Париж для вручення тексту договору. Намагання німецьких делегатів змінити окремі статті договору були марними.

Версальський мирний договір, який офіційно завершив Першу світову війну, був підписаний у Версалі (що за 18 км від Парижа) 28 червня 1919 р. Німеччиною, котра зазнала поразки у війні, з одної сторони, і «союзниками та об’єднаними державами», які отримали перемогу, з іншої.

Ратифікація — затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з моменту ратифікації набирає юридичної сили для даної держави

Сенат США відмовився від ратифікаціїВерсальського договору через небажання Сполучених Штатів зв’язувати себе участю в Лізі Націй. Натомість США в серпні 1921 р. уклали з Німеччиною особливий мирний договір, майже ідентичний з Версальським, але він не включав статті про Лігу Націй.

Версальський договір набрав чинності 10 січня 1920 р. після ратифікації його Німеччиною і чотирма головними союзними державами: Англією, Францією, Італією та Японією.

Основні положення договору

Перерозподіл територій. Франція. Загарбані Німеччиною в 1870 р. французькі провінції Ельзас і Лотарингія повертались Франції. Їй також передавались рудникиСаарської області.

Німеччина. Союзники окупували ліве узбережжя Рейну. Зона на схід від Рейну на 50 км підлягала повній демілітаризації.

Бельгія. Бельгія отримала округи Ейпен і Мальмеді.

Данія. До Данії переходила північна частина Шлезвігу.

Польща. Польща отримала Познань, райони Померанії, Західної і Східної Пруссії, частину Верхньої Сілезії. Ґданськ (Данциг) отримав статус «вільного міста» під управлінням Ліги Націй.

Перерозподіл колоніальних володінь. Німецькі колонії Того і Камерун перейшли відповідно до Англії і Франції. Англія отримала також Танганьїку (колишню Німецьку Східну Африку), Бельгія — Руанду та Урунді (нині — Бурунді). За Японією були закріплені Маршаллові, Маріанські та Каролінські острови в Тихому океані, а також китайська область Цзяочжоу і концесія в Шаньдуні.

Репарації. За умовами Версальського договору винуватцями війни були оголошені Німеччина та її союзники. Їм було призначено виплату репарацій. Сума репарацій була визначена лише в 1921 р. на Лондонській конференції і становила 132 млрд золотих марок. Франція отримала 52 %, Англія — 22 %, Італія — 10 % від загальної суми.

Демілітаризація Німеччини. Версальський договір забороняв загальну військову повинність у Німеччині, не дозволяв їй мати підводний флот, військову і морську авіацію. Кількісний склад армії, який формувався на основі вільного найму, не міг перевищувати 100 тис. чоловік.

3. Створення ліги націй Боротьба навколо створення Ліги Націй

 Свідчать документи 

Зі Статуту Ліги Націй

Стаття 10. Члени Ліги зобов’язуються поважати і оберігати від будь-якого зовнішнього нападу територіальну цілісність та існуючу політичну незалежність всіх членів Ліги. У випадку нападу, загрози чи небезпеки нападу Рада визначає заходи щодо... виконання цього зобов’язання. Стаття 11. ...Будь-яка війна чи загроза війни, торкається вона прямо чи ні будь-кого із членів Ліги, цікавить Лігу в цілому і що остання повинна вжити заходів, спроможних належним чином захистити мир націй. У такому випадку Генеральний секретар негайно скликає Раду на вимогу будь-якого члена Ліги... Стаття 16. Якщо член Ліги вдається до війни, то він сприймається як такий, що здійснив акт війни проти всіх інших членів Ліги... Стаття 42. Німеччині забороняється утримувати або будувати укріплення, як на лівому березі Рейну, так і на правому березі Рейну на захід від лінії, накресленої за 50 км на схід від цієї ріки... ?Які функції покладались на Лігу Націй? Які цілі вона ставила перед собою?

На необхідності створення Ліги Націй наполягав американський президент В. Вільсон, який вважав це за попередню умову ведення переговорів. Про необхідність створення всесвітньої організації держав, завданнями якої були б контроль за дотриманням міжнародного права, запобігання війнам та забезпечення незалежності всіх народів світу, президент США зазначив у 14-му пункті програми післявоєнного мирного врегулювання. Він вбачав у Лізі Націй гаранта майбутнього миру і розглядав її як інструмент посилення міжнародного впливу США. Вільсон пропонував через Лігу Націй вирішувати питання про колишні володіння Османської імперії та долю німецьких колоній.

Його пропозиції зустріли із запереченням, особливо британські делегати. Засідання Ради десяти відбувалось в атмосфері нескінченних суперечок. Розійшлася чутка, що Вільсон збирається залишити конференцію. «Здавалось, що все пішло прахом», — писав наприкінці січня помічник президента. Чимало зусиль довелось докласти для того, щоб узгодити компромісний проект Статуту Ліги Націй.