3. Японія Революція Мейдзі та її наслідки

Імператор Муцухіто

У 1867-1868 рр. з Японії відбулася резолюція Мейдзі, внаслідок якої в країні була ліквідована влада сьогунів з роду Токугава та розпочалося правління імператора Муцухіто (1868-1912 рр.). Політика широкої модернізації, яка розпочалася за «доби Мейдзі» (період правління Муцухіто після революції), полягала у низці глибоких реформ: адміністративної, податкової, станової, судової, військової, аграрної, у релігійній сфері, у галузі освіти та культури, реформи у виробничо-фінансовій сфері, які кардинально перетворили економіку, політичне та культурне життя країни.

Значно зросла роль держави, яка своїм коштом будувала залізниці,1 морські судна, телеграфні лінії.;

У 80-х рр. XIX ст. з Японії розпочалася промислова революція.;

Велика увага приділялася розвитку торгівлі. У країні з’явилися великі торговельні компанії і банки.

Значно посилилася роль приватного капіталу, який отримував і щедрі субсидії, позики, податкові пільги від держави.;

Бурхливе економічне зростання Японії, а також брак землі і накопичення капіталів змусили японських підприємців до проникнення па ринки інших країн, передусім Китаю та Кореї, а також інших країн Азії.

Темпи розвитку японської економіки стали одними з найвищих у світі.

За обсягом виробництва на початку XX ст. Японія залишила позаду Італію, низку інших європейських країн і наблизилася до Франції та Англії.

Особливості соціально-економічного та політичного розвитку Японії

Традиційним є суспільство, в якому над людиною панують вікові традиції і звичаї {обряди, заборони тощо). Таке суспільство не схильне до сприйняття будь-яких нововведень. До традиційних суспільств (або традиційних цивілізацій) відносять китайське, індійське, мусульманське та інші.

Історичний розвиток людства відбувався у різних напрямках. Народи Західної Європи створили таке суспільство (або західноєвропейську цивілізацію), у якому на перший план висувалася активна, перетворююча діяльність людини. Наукове пізнання істотно розширювало сили й винахідницькі здібності людини, її можливості перетворення навколишнього світу.

Традиційні цивілізації (або суспільства) Сходу багато в чому не були схожими на західноєвропейську цивілізацію. Унікальність перетворень в Японії полягала впоєднанні модернізації, запозиченні європейського досвіду соціально-економічного та політичного розвитку — з національною традицією та досвідом. Ця своєрідність зберігається певним чином і до сьогодні.

 Роздуми з приводу 

Деякі суспільствознавці, аналізуючи розвиток сучасних цивілізацій, виділяють «країни-цивілізації», зокрема Китайську та Японську. Надсучасна техніка, найефективніші технології, що дуже вдало були запозичені японцями у розвинутого Західного світу та отримали подальший розвиток, співіснують з елементами патріархальних, общинних традицій у провідних японських корпораціях, сучасних виробничих відносинах. Це стосується й відданості японців їхній «великій сім’ї» — фірмі, на якій вони працюють, і природного прагнення до високоякісної праці; і скромності у запитах повсякденного життя; і в повазі до старших, намаганні дотримуватися певного «кодексу честі», остраху «втратити своє обличчя тощо.

 

 Свідчать факти 

Великий капітал відігравав провідну роль у промисловості. Електротехнічна компанія «Сібаура», яка перебувала під контролем «Міцуї», була провідним монополістичним підприємством галузі. Концерн «Сумітомо» володів найбільшим у країні мідеплавильним заводом. На початку XX ст. було засновано картельні об’єднання в цементній, годинниковій, нафтовій промисловості. Створений у 1904 р. на основі двох нафтових компаній синдикат протистояв натискові американської компанії «Стандарт ойл». Кілька великих монополістичних об’єднань зайняли провідне місце в залізничному транспорті й морському судноплавстві.

На початку XX ст. Японія вже користувалась плодами революції Мейдзі та подальших перетворень. Швидко розвивалось виробництво. Японські товари виходили на зовнішні ринки.