4. Музика
Музичне мистецтво Німеччини. Плідно працювали найвидатніші композитори Німеччини П. Хіндеміт, К. Вайль, які дотримувались у своїй творчості гуманістичних позицій. Всесвітню славу здобули Берлінський філармонічний оркестр, Лейпцизький симфонічний оркестр, Дрезденський і Берлінський оперні театри.
У цей час в Європі розвивалися жанри політичної і масової пісні. У Німеччині в цьому напрямку успішно працювали Г. Ейслер і Е. Буш, однак їхня творчість переслідувалася нацистським режимом.
Музичне мистецтво Франції. Після Першої світової війни в музичному мистецтві Франції утверджувалися тенденції неокласицизму, експресіонізму, конструктивізму. Молоді французькі композитори на чолі з Е. Саті виступали проти витонченості, відстоювали право на життя «мистецтва повсякденності».
Музичне мистецтво Італії вважалося одним із провідних у світі. Всесвітню славу здобули італійські майстри оперного мистецтва Е. Карузо, Т. Руффо, Б. Джильї.Центрами світового оперного мистецтва стали театри «Ла Скала» (Мілан), «Сан-Карло» (Неаполь), Римська опера.
Джаз (англ. Jazz) — форма музичного мистецтва, що виникла на межі XIX— XX століття в США як синтез африканської та європейської культур. Серед особливостей джазу — своєрідний ритм, поліритмія; — характерні гармонічні послідовності; — особливості тембрової палітри інструментального та вокального виконання; імпровізаційність, чим особливо славились джазові музиканти.
Музичне мистецтво СІІІА, На основі національного фольклору розвивалисяблюз (стиль, що виник із сільської церковної негритянської музики XIX ст.),джаз та інші стилі й напрямки. Під впливом джазової музики всесвітньо відомий американський композитор Дж. Гершвін створив свою знамениту оперу«Поргі і Бесс». У СІІІА зосередилися великі музиканти з усього світу: композитор і піаніст С. Рахманінов, диригенти А. Тосканіні і Л. Стоковський, піаністи Я. Хейфіц і А. Рубінштейн. Світову славу здобули американські симфонічні оркестри — Бостонський і Філадельфійський.
Масова естрадна музична культура. З появою радіо починається епоха масової естрадної музичної культури. Пісні буквально відразу, завдяки їх виконанню по радіо і тиражуванню на грамплатівках, ставали надбанням мільйонів слухачів. А їхні виконавці піднімалися до рангу «зірок». Найпопулярнішими серед них були М. Дитріх (Німеччина), М. Шевальє (Франція), В. Козін, І. Юр’єва (СРСР).Радянська масова пісня, представлена творчістю І. Дунаєвського, М. Блантера, Д. Шостаковича та інших композиторів, з одного боку, відображала радість праці та сподівання на краще майбутнє, а з іншого — прославляла «звершення соціалістичного суспільства».
5. КІНО
Перші кроки кінематографа. Видатний американський режисер Д. Гріффітвперше розробив систему акторської гри в кіно й основні виразні засоби кіномистецтва: монтаж, зйомку за допомогою різних планів, деякі специфічні прийоми кінодраматургії. Поряд із Гріффітом активно працював режисер і продюсерТ. Інс, творець «ковбойського» жанру в кіно і, одночасно, один з піонерів реалістичного напрямку в кіномистецтві.
Уолт Дісней з братом Роєм Діснеєм
З 1908 р. у передмісті Лос-Анджелеса Голівуді(штат Каліфорнія) починається масове виробництво кінофільмів. У 1927 р. компанія«Фокс» починає випуск новин зі звуковим супроводом, звук при цьому вперше у світі записувався безпосередньо на плівку. У 1928 р. У. Дісней випускає перший мультфільм з Міккі Маусом.
Кіномистецтво Франції. У Франції на початку 20-х рр. виник рух за відновлення кіномистецтва, за надання йому самобутніх національних рис. Його учасники прагнули до створення реалістичних кінофільмів, які б зображували життя народу та відтворювали атмосферу середовища, у якому розвивалися події. На цьому ґрунті формувалася творчість таких чудових режисерів-реалістів, як Р. Клер, Ж. Фейдер, Ж. Ренуар.
Кіномистецтво Німеччини. У Німеччині, яка переживала лихоліття кризи і непевності в завтрашньому дні, надзвичайно яскраве вираження здобув експресіонізм. Він відрізнявся насамперед відхиленням від дійсності, зверненням до фантастичного й потойбічного світу. Екран населили вампіри, примари, душевнохворі, убивці. Фільми реалістичного напрямку («Остання людина» Ф. Мурнау, «Безрадісна людина» Г. Пабста) не легко проторювали собі шлях. А після приходу до влади нацистів кіно перетворилося на знаряддя гітлерівської пропаганди.
Любов Орлова
Кіномистецтво СРСР. Керівництво країни покладало на кіно місію затвердження і прославляння «духу соціалістичного будівництва». Одночасно майстри кінематографа домоглися вражаючих професійних висот. Значний внесок у розвиток радянського і світового кіномистецтва зробили С. Ейзенштейн, В. Пудовкін, Д. Вєтров, О. Довженко, Г. Александров. Всенародну славу здобули в ці роки блискучі актори Л. Орлова і Л. Утьосов. Фільм «Веселі хлопці» з їхньою участю став справжнім явищем у кінематографі країни.
Чарлі Чаплін
Деякі кінострічки С. Ейзенштейна несли ідеологію більшовицького режиму, хоча були створені з високою професійною майстерністю.
Кіномистецтво США. У 1920-ті рр. провідні позиції у світовому кінематографі займали США. Зірками американського кіно міжвоєнного періоду були Д. Фербенкс, М. Пікфорд, К. Гейбл, Г. Ллойд та інші.
Справжню епоху в історії американського і світового кінематографа становила творчість Ч. Чапліна. Він виступав як сценарист, режисер-новатор і неперевершений актор. Найхарактерніші його фільми 20-х рр. — «Малюк» (1921), «Пілігрим» (1923)— відобразили характерне для Чапліна сподівання на щастя в бездушному світі. Він створив своєрідну трагічну маску «маленької людини», яка загубилась у ворожому для неї світі. Поступово у фільмах Чапліна ексцентрика доповнювалася ліризмом, а образ комічного героя набував трагедійних рис (фільми «Золота лихоманка» (1925), «Вогні великого міста» (1931)). Кінематограф міжвоєнних десятиріч, як жоден інший з видів мистецтва, став знаком нової епохи, нового століття, відображував ритм часу.
ПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ