2. Основні напрямки розвитку мистецтва

А. Архіпов. Жінка в червоному (1919)

Реалізм. Соціальні теми, аналіз дійсності залишаються визначальними для цього напрямку розвитку мистецтва, однак життя бачиться «новому реалізму» більш різноманітним, що підлягає не тільки критиці.

Для російських художників А. Архіпова, Ф. Малявінареалістичність пов’язана із зображенням картин народного побуту.

Принципам реалізму відповідають портрети В. Серова,пейзажі І. Грабаря, К. Коровина (Росія), Ф. Ходлера(Швейцарія).

Символізм. Символізм насичує тканину творів яскравими, обов’язково «зримими» образами. Символу завжди властива недомовленість, тому що справжній, духовний зміст світу, як вважали представники цього напрямку, не можна передати звичайними словами. Символісти продовжували прагнення романтиків до пошуків Вічної Краси, яку неможливо знайти в «зримому» житті.

Герой серії картин М. Врубеля — Демон — символ розчарування, самотності, бунту.

M. Чюрльоніс. Казка (1908)

В. Кандінський. Композиція VIII (1923)

А. Матісс. Танок (1909)

У прелюдіях литовського художника і композитораМ. Чюрльоніса зустрічаються образи зірки, весни, нудьги і творчості. Вони стають символами світлої краси та гармонії людини і світобудови.

Абстракціонізм. Абстракціонізм — напрямок у європейському мистецтві 1910— 20-х pp., який відходить від традиційних образів. Головним завданням абстракціонізму став «прорив» у нову духовну реальність, тому що все зриме і матеріальне, на думку його представників, — оманливе. У цьому переконували й відкриття у науці, які поставили під сумнів багато колишніх уявлень про світ.

В. Кандінський — російський художник, родоначальник абстракціонізму, який працював у Німеччині та інших європейських країнах, починав свою творчість як реаліст. Пошуки привели художника до ідей «розкодування» навколишнього світу, який він представляв у вигляді геометричних фігур, ліній, крапок. Своє бачення світу художник втілив у серіях картин «Імпровізації» , «Композиції».

У роботах К. Малевича, П, Мондріана, які розвивали не просто абстрактне, а безпредметне мистецтво, зображення позбавлені всяких зримих зв’язків з будь-якими життєвими формами. Скандально відомий «Чорний квадрат» К. Малевича — образ універсальної і загальної структури світобудови, новий вимір простору і часу. Невипадково свій варіант абстракціонізму Малевич назвав «супрематизмом» (від лат. «вищий»).

Кубізм. Кубізм спирався на геометричний аналіз форм реальності. Предмет для кубіста мислився ніби в декількох вимірах — звідси знамениті й характерні «зрушення» на площині, сполучення декількох точок зору на предмет. У результаті кубістського аналізу картина перетворювалася на мозаїку геометричних елементів, а в «синтетичному» кубізмі плоскі фрагменти предметів поєднувалися в мальовничі композиції.

Фовізм. Фовізм (від фр. fauve — дикий) — напрямок у мистецтві XX ст., який одержав назву в одній з рецензій на виставку Осіннього салону (Париж, 1905). Живопис «без правил», без урахування світла і тіні, обсягу і перспективи — усе це пропонувалося фовістами в особі А. Дерена, А. Марке, А. Матісса й інших. Емоційно-образний аспект зосереджувався здебільшого в незвичайних, яскравих, «диких» сполученнях колірних плям.

А. Марке. Париж взимку. Набережна Бурбон

Експресіонізм. Експресіонізм (від лат. ехргеsіо — вираження) — напрямок у мистецтві XX ст., який висунув принцип виразності мови і форми як ознаки «перемоги духа над матерією». Експресіонізм як художнє явище сформувався на 1905 р. і виражав насамперед емоційний стан людини. Деформація натури, різкі, пронизливі образи жаху і самотності, ворожості міста, неприхований жахливий вигляд війни визначили особливості художньої мови і тем творів експресіоністів.

Конструктивізм. Конструктивізм — напрямок у мистецтві XX ст., який створює абстрактні форми з нових промислових матеріалів і тісно пов’язаний з науково-технічним прогресом. Конструктивізм прагнув за допомогою безпредметної форми знайти компроміс мистецтва і техніки, домогтися яскравого відновлення предметної реальності. Конструктивізм відіграв важливу роль в архітектурі, дизайні та промисловому будівництві.

С. Далі. Загадка бажання (1929)

Сюрреалізм. Сюрреалізм (від франц. surrealisme — надреалізм) — напрямок у мистецтві XX ст., який спирається на людську підсвідомість як єдину справжню реальність. Його представники вважали джерелом мистецтва сферу підсвідомого (інстинкти, сновидіння, галюцинації). Сюрреалісти на чолі із всесвітньо відомим художником С. Далінамагалися зобразити ірраціональний світ.

На їхніх картинах, на відміну від абстракціоністів, присутні пізнавані предмети, але часом вони дивно виглядають і знаходяться в незвичайних композиціях, як у сновидіннях. У 30-ті рр. вплив сюрреалізму переходить кордони Європи і поширюється насамперед у США, куди переїхали найвидатніші сюрреалісти.

Практично всі великі напрямки мистецтва цього періоду вплинули на становлення художньої творчості другої половини XX ст.