2. Умови розвитку літератури в тоталітарних і демократичних державах

Література в країнах з тоталітарними режимами. (СРСР, Німеччина, Італія, Японія ) використовувалася для формування необхідної владі суспільної свідомості й контролю над нею. Вона перетворилася на інструмент пропаганди і засіб впливу на особистість.

СРСР. У СРСР основним методом у літературі вважався «соціалістичний реалізм». Чиновники від літератури ревно захищали принцип «партійності»літератури, який ще в 1905 р. обґрунтував В. Ленін. Усе, що йому не відповідало, не мало права на існування. Під принципом «партійності» сталінський режим розумів насамперед «вірність ідеалам соціалізму і марксизму-ленінізму». Письменників зобов’язували прославляти радянську дійсність. До тих, хто не міг чи не хотів пристосовуватися, використовували репресивні методи. Жертвами сталінізму сталиБ. Пильняк, І. Бабель, О. Мандельштам, Б. Ясенський, М. Кольцов, М. Клюєв і багато інших відомих майстрів слова.

З іншого боку, більшовицький режим намагався використовувати авторитет«червоних письменників» для зміцнення своєї влади. У пошані були тільки ті письменники, що зуміли пристосуватися до потреб офіційної ідеології. Серед них —Д. Бєдний, В. Маяковський, М. Тихонов, О. Жаров, М. Свєтлов, М. Шолохов, Е. Багрицький і багато інших.

Німеччина. Діяльність німецьких письменників була під невсипущим контролем міністерства пропаганди. Вірних слуг нацизму заохочували, а супротивників і хитких спочатку залякували, «невиправних» відправляли в концентраційні табори. Після встановлення в Німеччині нацистської диктатури з країни змушені були емігруватиТ. Манн, Л. Фейхтвангер, Е.М. Ремарк, Л. Франк, Б. Брехт, А. Зегерс, Е. Вайнерт і багато інших.

Італія. Прихід до влади фашистів в Італії спричинив відхід частини майстрів слова від реалістичних традицій і соціальної проблематики. Ілюзорною втечею від дійсності були «магічний реалізм» М. Бонтемпеллі, фаталізм історичних романів Р. Бакеллі, де історія суспільства розглядалася з релігійною зумовленістю. У поезії 20-30-х рр. панували мотиви самотності, трагічного відчуття світу, виражені у витонченій поетичній формі (Дж. Унгаретті, Е. Монтале, У. Саба).

Японія. У 1930-ті рр. в японській літературі панували тенденції прославлення«священної війни». На сторінках книг і журналів за допомогою всіх доступних засобів прославлявся імператор, непохитність його влади. Віддати своє життя за японського монарха, як закликали численні твори літератури, вважалося метою життя і проявом вищої доблесті для японців.

Література в країнах Заходу. У західних демократичних країнах письменники, звичайно, мали набагато більше свободи у своїй літературній творчості. Однак література на Заході була значною мірою комерціалізована, змушена реагувати на смаки і потреби масового читача. Особливу популярність тут мали пригодницька література, фантастика, психологічні романи. Велику популярність мали творидетективного жанру. Масовими тиражами видавалися книги А. Крісті (Велика Британія), Р. Стаута та Е. Гарднера (США), Ж. Сіменона (Франція).

У політичному відношенні та ідеологічній орієнтації література Заходу була досить різноманітною і, як правило, відображала реалії життя. Проте на перше місце поступово виходили проблеми боротьби особистості за виживання в непростих умовах буття, прагнення людини до волі, незалежності та самовдосконалення. Письменники західних країн переважно вороже ставилися до фашизму, до будь-яких проявів насильства і спроб обмеження демократії.

 ПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ