Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
щупак. всесвітня історія 10 клас.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4.17 Mб
Скачать

§ 23. Особливості соціально-економічного та політичного розвитку нових європейських держав: Польщі, Чехословаччини

1 Особливості соціально-економічного та політичного розвитку польщі Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудський

Формування центрів визвольного руху. У польському національно-визвольному русі утворилось два табори. Один з них орієнтувався на Антанту, інший — наЦентральний блок, насамперед, на Австро-Угорщину.

Два табори в польському національно-визвольному русі

Орієнтація на Антанту

Орієнтація на Центральні держави

Ці сили очолила Національно-демократична партія (ендеки). У Женеві в серпні 1917 р. ендеки заснували Польський національний комітет на чолі з Р. Дмовським, визнаний Антантою (згодом він переїхав до Парижа). У Франції було сформовано польський військовий корпус на чолі з Ю. Галлером. Виступали за створення незалежної Польської держави.

Лідер Польської соціалістичної партії (ППС), прихильник збройної боротьби за незалежність Польщі Ю. Пілсудський створив у складі австро-угорської армії польські легіони. У середині 1917 р. Ю. Пілсудський перейшов в опозицію до німецьких окупантів і відмовився присягнути на «братерство по зброї» з Німеччиною. У відповідь легіони були розпущені, а самого Пілсудського заарештовано.

Активізація національно-визвольного руху. Після Лютневої революції 1917 р. у Росії в документах Петроградської Ради і Тимчасового уряду з’явилися заяви про право поляків на державну незалежність. Почалося формування польських військових частин у Росії. У серпні 1917 р. в Женеві було створено Польський національний комітет. Прагнення поляків до незалежності було відображено у декреті Раднаркому Росії в серпні 1918 р. З наближенням поразки країн Центрального блоку восени 1918 р. в польських землях активізувався національно-визвольний рух.

Проголошення республіки. Люблінський уряд проголосив утворення Польської Республіки, однак уряд проіснував недовго. 10 листопада у Варшаву повернувся звільнений з в’язниці в Німеччині Ю. Пілсудський. 11 листопада 1918 р. Регентська рада передала йому військову владу, а через три дні і всю повноту громадянської влади в новій державі.

За розпорядженням Пілсудського 18 листопада був сформований новий уряд на чолі з одним із лідерів ППС — Є. Морачевським. Уряд декларував введення громадянських свобод, оголосив про вибори до сейму (парламенту), видав декрет про 8-годинний робочий день. Незабаром самого Ю. Пілсудського було оголошено тимчасовим «начальником держави».

Юзеф Пілсудський

Пілсудський Юзеф (1867-1935) — польський державний і політичний діяч. Народився 5 грудня 1867 p. у маєтку Зулов (поблизу Вільна). У 1885 р. закінчив Віленську гімназію. Вчився на медичному факультеті Харківського університету (виключений за участь у студентських виступах), згодом — у Віленському університеті. У 1887 р. Пілсудського було засуджено царською владою на 5-річне заслання до Сибіру. У 1892 р. він повернувся у Вільно, де став одним із засновників Польської соціалістичної партії (ППС). У 1908 р. заснував у Галичині «Союз активної боротьби», який у 1910 р. організував у Львові нелегальну воєнізовану організацію «Стрілецький союз». На початку 1910-х рр. був обраний головним комендантом «Тимчасової комісії організацій у боротьбі за незалежність Польщі», яка діяла в Галичині. Здобуття незалежності Польщі вважав можливим за умови розгрому Російської імперії у війні з Австро-Угорщиною і Німеччиною. Під час Першої світової війни командував бригадою, сформованою з поляків, яка у складі австро-угорської армії воювала на Східному фронті. У липні 1917 р. через конфлікт з німецькою окупаційною владою відмовився прийняти присягу кайзеру, внаслідок чого був заарештований і поміщений у в’язницю в Німеччині. Був прихильником так званої федеративної концепції, яка передбачала роз’єднання Російської імперії й утворення федерації в складі Польщі, України і Білорусії. Йому належить фраза: «Без незалежної України не може бути незалежної Польщі». Ставши в 1918 р. керівником Польської держави, проводив агресивну політику щодо Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). У 1920 р. уклав союз із С. Петлюрою.

Становлення державності. У січні 1919 р. відбулися вибори до Установчого сейму.Вони принесли успіх правим і центристським партіям — Національно-демократичній(членів цієї партії називали «ендеками»), християнським демократам і людовіям(селянська партія Сторонництва Людова). Уряд очолив громадський діяч, піаніст і композитор І. Падеревський. У 1919 р. сейм ухвалив закон про тимчасову організацію влади, який називали «малою конституцією», і розпочав розробку проекту конституціїДругої Речі Посполитої.