Уряд консерваторів у 1924-1929 рр. Загальний страйк шахтарів 1926 р.

Через тиждень однопартійний уряд консерваторів очолив С. Болдуїн.

Стабілізація економічного становища. На 1924 р. економічний застій у країні був переборений, спостерігалось зростання економіки. За цих обставин Британія повертається до золотого еквіваленту фунта стерлінга : встановлює довоєнний курс на рівні 4,86 долара за 1 фунт стерлінгів.

Локаут — одночасне закриття підприємств їхніми власниками і масове звільнення робітників та службовців з метою примусити їх відмовитися від висунутих вимог і страйків.

У результаті цієї акції виграли фінансові кола країни. їхні прибутки від іноземних капіталовкладень, від застав, емісій цінних паперів тощо значно збільшилися. Водночас зросла реальна вартість державного боргу Уряд С. Болдуїна прийняв низку законів щодо зміцнення приватно: власності, але соціального вибуху кабінет консерваторів все ж не уникнув Проблеми вугільної промисловості накопичувалися роками. Шахтовласники були зацікавлені в зниженні високої собівартості вугілля і підвищенні його конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Вони хотіли домогтися цього за рахунок збереження на колишньому рівні заробітної плати робітників. Улітку 1925 р. шахтовласники пред’явили ультимативні умови гірникам, загрожуючи локаутом, якщо вони не погодяться на зниження зарплати до 15% і скорочення робочого дня. Федерація гірників відповіла відмовою і була підтримана залізничниками, транспортниками і машинобудівниками. Після закінчення дев’ятимісячного терміну виплати державних субсидій для підтримки рівня заробітної плати власники шахт оголосили локаут.

Початок загального страйку. 4 травня 1926 р. Генеральна рада британського конгресу тред-юніонів оголосила загальний страйк — перший в історії країни.Його унікальність полягала в тому, що він відбувався на тлі економічної стабілізації в країні. Кількість учасників загального страйку (разом з родинами) досягла близько18 млн чоловік, тобто понад 40 % усього населення країни. Страйк мав широкий міжнародний резонанс і підтримку робітників багатьох країн світу. На вулиці Лондона й інших англійських міст були введені регулярні війська. Однак запобіжні заходи уряду виявилися даремними — випадки насильства були поодинокими.

Припинення страйку та його наслідки. Вже 12 травня керівництво Генеральної ради оголосило про припинення загального страйку. Його активні учасники зазнали репресій. Підсумки страйку були невтішними для робітників. Зарплата гірників була знижена, а робочий день збільшився. Щоб не допустити надалі соціальних вибухів, парламент країни прийняв закон «Про промислові конфлікти і профспілки».Загальні страйки і пікетування фактично заборонялися.

На початку 1928 р. представники профспілок і підприємців провели конференцію, учасники якої виступили за зміцнення конкурентоспроможності британської промисловості на світовому ринку.

Підсумки післявоєнного десятиліття були невтішними для економіки країни в цілому. Основна маса англійського суспільства звикла до життя за рахунок колоній. Найбільші англійські промисловці і банкіри продовжували вкладати капітали за межами країни. Зростала конкуренція на зовнішньому ринку з боку більш молодих і енергійних держав. Незважаючи на зусилля влади, темпи розвитку країни сповільнювалися.