М’які матеріали

Вугіль – широко розповсюджений матеріал. Отримують його шляхом обпалення деревини окремих сортів. Палички бувають різної товщини. Існує також і пресований вугіль, готується він із вугільного порошку і скріпляється рослинним клеєм. Рисунок вуглиною дуже живописний, відрізняється великою кількістю тонових переходів. Нею можна наносити гострі, чіткі штрихи, працювати на вертикальній або горизонтальній поверхні, розмазувати її пальцем. Поєднання різноманітних засобів у роботі вуглиною значно підвищує виразність зображення.

Рисувати вуглиною можна не тільки на білому папері, а й на тонованому. Вуглину легко видалити з поверхні паперу ганчіркою або вибрати хлібом.

Пресована вуглина за тоном більш глибока й її можна розчиняти вологим пензлем одразу на площині аркуша паперу, працюючи, як чорною аквареллю. У кінці роботи рисунок потребує обов’язкового закріплення.

Сангіна – цей матеріал виготовляється у вигляді паличок червоно-коричневого кольору. Починаючи з епохи Відродження, в Європі використовувалася натуральна сангіна мінерального походження (червона крейда). Сучасна сангіна – штучна. Терміном „сангіна” також позначається техніка рисунка, виконана цим матеріалом. Сангіну використовують як і пресовану вуглину. Цей матеріал застосовують у змішаній техніці. Сангіні притаманні красиві теплі тони коричнюватих та червоних відтінків.

Соус – це матеріал у вигляді коротких круглих паличок. Соус складається з дрібного й м’якого чорного порошку (сажа газова), каоліну та крейди. Він має значну фарбувальну силу, дає густі тони. Соусом зручно виконувати як довготривалі, так і короткочасні зарисовки. Робота сухим соусом нічим не відрізняється від роботи вуглиною. Соус гарно розчиняється, й техніка мокрого соусу полягає у використанні пензля. Дуже виразним та цікавим є прийом, коли весь аркуш вкривають розведеним у воді соусом. Після висихання аркуша гумкою вибирають спочатку світлі місця, потім – напівтони. Роботу завершують підсиленням глибоких тіней мокрим або сухим способом.

Пастель – виготовляють із ретельно розтертого пігменту, змішаного з рослинним клеєм. Головна перевага пастелі – різноманітність. Існують сотні кольорів та відтінків, від м’яких і блідих до оксамитових та жирних. Робота пастеллю здійснюється як і вуглиною.

У роботі з м’якими матеріалами, у процесі (коли потрібно) та по завершенні роботи для закріплення використовують звичайний лак для волосся.

Оскільки рисунок у техніці м’якими матеріалами створюється швидко (практично за один сеанс), студенти вчаться синтезувати навички, отримані в традиційному академічному рисунку. Це відноситься не тільки до системи конструктивної побудови, а й до передачі світлотіні (ілюзія об’єму зображуваних об’єктів, падаючі тіні, плановість, ефект простору). М’які матеріали передбачають не тільки швидку й точну передачу графічних категорій (темного, сірого, світлого), а й фактуру поверхні.

У цьому відношенні особливо показовим є спосіб рисування на тонованому ґрунті. У цьому випадку з технологічного процесу виключається процес створення „середнього тону”, ефект якого в штрихованому академічному рисунку досягається довготривалим поступовим шляхом. У рисунку на підкладці сам ґрунт від початку є „середній тон” або категорія сірого. Для створення світлотіньових гармоній достатньо рисувальним матеріалом підсилити ґрунт до „темного” й гумкою висвітлити тло до „світлого”, що значно прискорює процес рисування.

Окрім цього, в м’яких матеріалах використовуються графічні прийоми набору тону „розтушування” або робота площиною рисувального матеріалу (вуглина, сангіна, соус тощо), що також прискорює процес рисування й одночасно створює доповнюючий естетичний ефект.

Рисування змішаною технікою обумовлює декоративне загострення графічних ефектів. Такий спосіб зображення є влучним у тих випадках оформлення проектів, коли ефектна зовнішня форма підкреслює екстремальний характер змісту. Ця техніка в першу чергу важлива в проектуванні за спеціальністю, особливо з напряму „футуро-дизайн”.

Необхідно зазначити, що змішана техніка не має чітких технологічних меж і є предметом власного творчого пошуку. Разом із цим існують естетичні межі, які працюють за принципом „Неможливість поєднання несумісного”. Прикладом цього є неможливість поєднання туші з м’якими матеріалами або олійних фарб із тими ж матеріалами тощо.