5 Прийоми побудови композиції антуражу і стафажу

У практичній діяльності архітектору доводиться найчастіше вирішувати компонування деталей антуражу та стафажу з ортогональною (фасадною) проекцією будівлі, рідше – з перспективним або аксонометричним зображенням. На рисунках Б.1 – Б.8 представлені приклади найбільш розповсюджених випадків розташування деталей антуражу і стафажу відносно проекцій (зображення) споруди. На рисунках Б.1 – Б.4 показані варіанти розташування фасаду будівлі у центрі аркуша симетрично відносно центральної осі споруди. На рис. Б.1 представлено варіант розташування проекції будівлі у центрі аркуша. Якщо елементи антуражу розміщуються симетрично відносно центральної вісі споруди, це призводить до одноманітності та не сприяє зосередженню уваги глядача на композиційних особливостях будівлі, тому що при такому розташуванні елементів антуражу вони сприймаються як просторове продовження вправо і вліво симетричних частин будівлі та антуражу видається примітивно, позбавленою динаміки. На рис. Б.2 деталі антуражу та стафажу розташовані нижче лінії горизонту. Таке вирішення композиції зображальної площини можливе, але при цьому слід зауважити, що у такому випадку втрачається цілісність композиції аркуша, ускладнюється сприйняття основного елемента композиції – проекції будівлі. На рис. Б.3 представлений варіант розташування деталей антуражу і стафажу вище лінії горизонту. У цьому випадку вони сприймаються надто відділеними, що спричиняє порушення візуального зв’язку елементів антуражу з проекцією будівлі, не дає змоги правильно оцінити її масштаб. Необхідно знаходити візуальний зв’язок деталей антуражу і стафажу з проекцією споруди, розташовуючи їх на лінії горизонту, перетинаючи їх контури зображення будівлі, як це показано на рис. Б.7. Таке зображення антуражу й стафажу допомагає глядачеві відчути розмір архітектурного об’єкта та створює враження реального середовища, що оточує будівлю.

6 Розташування деталей антуражу й стафажу залежно від положення горизонту

Чималу роль у композиції креслення відіграє розташування об’єкта відносно лінії горизонту. Відповідно до цього зображується антураж і стафаж. На рис. Б.7 проекція архітектурного об’єкта розміщується у нижній частині аркуша. Така композиція може бути виправдана лише у випадку, коли архітектор хоче підкреслити домінування оточуючого об’єкт природного середовища. На рис. Б.5, Б.6 лінія горизонту перетинає аркуш зображальної площини майже навпіл. Це робить композицію креслення невиразною. Проте негативне враження від цього можна ліквідувати, розмістивши у нижній частині елементи антуражу переднього плану. Таким чином можна досягти рівноваги композиції аркуша. На рис. Б.7 об’єкт і лінія горизонту розміщені у нижній частині аркуша. Таке розташування проекції будівлі виправдане, якщо об’єкт оточений гірським рельєфом на березі водоймища.

На рис. Б.8 проекція будівлі зображена на лінії горизонту в нижній частині аркуша. Це найбільш розповсюджений варіант композиції креслення, де рисунок антуражу і стафажу можна звести до мінімуму, наприклад, зображенням лише людської фігури для відчуття масштабу будівлі.