4.1. Лесирування зображальної площини

Ураховуючи те, що кожен архітектурний об’єкт й оточуюче його природне та повітряне середовище освітлюються двома джерелами світла – небом і сонцем, – все середовище, у тому числі й архітектурний об’єкт, набувають голубого і жовто-золотистого кольорів. Голуба складова сонячного спектра має коротку хвилю з малою амплітудою коливань. Такі хвилі, зустрічаючи на своєму шляху в атмосфері землі пилинки та дрібні крапельки водяних парів, затримуються, надаючи повітрю блакитного кольору. Блакитний колір зосереджується у верхній частині повітряного простору. А жовто-золотиста частина спектра характеризується великою довжиною хвилі й великою амплітудою коливань. Ці хвилі легко огинають пилинки і краплинки водяних парів, які завжди є в атмосфері й досягають землі та приземних шарів повітря. Вони надають приземному повітрю і всьому, що розташовано на землі, золотаво-жовтого кольору.

Для реалістичного відображення кольорового стану повітряного простору, котрий омиває архітектурний об’єкт, необхідно виконати подвійне лесирування зображальної площини блакитним і золотаво-жовтим кольором. Для цього використовують лесирувальні фарби типу блакитна-ФЦ, берлінська лазур (із набору “Ленінград”) і вохра золотиста. З цих фарб робляться два водних розчини, якими по черзі лесирується поверхня підрамника з лінійним зображенням перспективи. Спочатку, починаючи з верхнього краю, пензлем наноситься блакитний розчин. Починаючи з третини висоти підрамника, до блакитного розчину додають воду, висвітлюючи лесирувальний шар до низу підрамника.

Після повного висихання блакитного лесирування підрамник повертають на 180⁰ і виконують лесирування жовто-золотавим розчином. Починаючи з четвертої частини висоти підрамника, до жовто-золотавого розчину додають воду, висвітлюючи лесирувальний шар до стану чистої води у нижній частині підрамника, де має бути небо.

Лесирування виконують суцільним відмиванням, не обминаючи архітектурний об’єкт. Після висихання другого лесирувального шару можна приступати до відмивання архітектурного об’єкта предметним кольором.

4.2. Відмивання перспективного зображення архітектурного об’єкта предметним кольором

Архітектурні об’єкти, перспективні зображення яких виконуються, за матеріалом можуть бути:

• мармуровими;

• цегляними, тинькованими, пофарбованими будь-яким кольором;

• кам’яними;

• дерев’яними, рубленими з колод без обшивки;

• дерев’яними, рубленими або каркасними з обшивкою дошками;

• бетонними тощо.

Кожен матеріал будівлі має свій власний колір, так званий предметний колір. Завдання студента – підібрати колір, який реалістично, з деякою мірою умовності імітує колір матеріалу будівлі, перспективне зображення якого виконується. Прийнято вважати, що справжній предметний колір зберігається на тих поверхнях або частинах будівлі, котрі повернуті до глядача фронтально. Коли якась частина чи вся поверхня орієнтовані на небо, вона набуває відтінку джерела освітлення – неба, тобто до предметного кольору додається блакитний колір. Якщо ж якась частина поверхні спрямована на землю, вона набуває відповідно її кольору, тобто зеленувато-золотисто-коричневого відтінку. Під час кольорового відмивання слід дотримуватись правила: до предметного кольору завжди треба додавати кольори предметів середовища, до яких повернута поверхня об’єкта.

При кольоровому відмиванні завжди треба враховувати закони повітряної перспективи. Вони полягають у тому, що всі освітлені поверхні по мірі віддалення від нас стають темнішими внаслідок вуалюючих властивостей повітряного середовища. І навпаки, поверхні, які знаходяться у власній чи падаючій тіні, по мірі віддалення від спостерігача стають світлішими. Це відбувається через те, що пилинки і краплинки водяних парів “затуманюють” неосвітлену поверхню тим більше, чим більша товща повітря відокремлює спостерігача від цієї частини поверхні. Тому насиченість і чистота предметного кольору поверхонь, не освітлених сонцем, зменшуються по мірі віддалення від передніх частин будівлі.