2.2. Побудова варіантів перспективи в масах

Після виконання серій зарисовок архітектурного об’єкта і пошуку орієнтовної композиційної рамки (на кожному з малюнків) вибирається той малюнок, який найбільшою мірою відповідає задуму архітектора стосовно розкриття образно-пластичних характеристик об’єкта та його взаємодії з оточуючим простором (рис. 6).

Рис. 6. Серія зарисовок архітектурного об’єкта з метою знайдення орієнтовної композиційної рамки та ракурсу перспективного зображення

Для отримання перспективного зображення об’єкта в бажаному ракурсі виконується побудова декількох перспективних зображень у масах, на яких перевіряються й уточнюються точки сприймання та рівень горизонту, з котрих об’єкт сприймається найбільш відповідно до задуму.

Рис. 7. Надто велике зображення порушує реалістичність сприйняття, створює враження “випинання” об’єкта з рамки

Рис. 8. Мале зображення знецінює об’єкт архітектури, “розчиняє” його у просторі

Після вибору варіанта перспективи у масах для подальшої побудови намічається композиційна рамка, яка за співвідношенням сторін відповідає співвідношенню сторін підрамника розміром 37,5 х 55 см – 1.466.

Р озміри і положення рамки відносно перспективного зображення повинні забезпечувати рівновагу між зображенням об’єкта і повітряного простору навколо нього. Надто велике зображення порушує реалістичність сприйняття, створює враження “випинання” об’єкта з рамки, тиску на неї (рис. 7).

Надто мале зображення по відношенню до площини підрамника знецінює об’єкт архітектури, “розчиняє” його у просторі (рис. 8). Крім того, мале зображення утруднює побудову деталей архітектурної форми та кольоро-тональне моделювання її.

При виборі композиційної рамки дуже важливо правильно вибрати розмір простору під об’єктом і над об’єктом, за об’єктом і перед об’єктом.

Р

Рис. 9. Оптимальний розмір зображення забезпечує рівновагу архітектурного об’єкта і навколишнього середовища

озмір простору над об’єктом повинен удвічі перевищувати розмір простору під об’єктом (рис. 9). Це співвідношення відповідає співвідношенню реальних кутів зору сприйняття від горизонту вгору та від горизонту вниз. Тому в реальному сприйнятті розмір простору над об’єктами переважає простір під об’єктами. Ці розміри неможливо виміряти, їх співвідношення треба відчути.

При встановленні простору між об’єктом і композиційною рамкою необхідно керуватися правилом: композиційний центр головного фасаду повинен збігатися з центром зображувальної площини (підрамника). У цьому випадку простір перед об’єктом буде вдвічі переважати простір за об’єктом.

При визначенні композиційної рамки слід ураховувати майбутнє розташування напису роботи (наприклад “Перспектива Дворянського зібрання у Полтаві”), розміри напису та насичення природно-пластичними елементами антуражу. Ці складові перспективи пам’ятки архітектури проектуються теж у масах, розмірами плям, які вони займуть в остаточному перспективному зображенні.

3. Побудова перспективи в деталях