Референтні групи й особистість

Часто в літературі зустрі­чається й розподіл малих груп на групи членства та рефе­рентні групи. Підґрунтям для такої класифікації є ступінь значимості групи для окремого індивіда з погляду його орієнтації на групові норми, рівень впливу групи на систе­му особистісних установок. Якщо група є лише місцем “перебування” індивіда в соціальному середовищі, а її цін­ності й установки не інтеріоризуються ним, то йдеться про групи членства. В іншому випадку, коли людина повністю поділяє групові норми та цінності, співвідносить із групою свої установки, ми маємо справу із референтною групою, причому в такому випадку зовсім не обов'язково, щоб лю­дина формально була членом такої групи (О.В. Волянська, A.M. Ніколаєвська).

Референтна група виконує загалом дві функції: нормативну і порів­няльну. Нормативна функція виявляється в мотивуючому впливі референтної групи, що виступає джерелом норм поведінки, соці­альних установок і ціннісних орієнтації індивіда. Порівняльна функція референтної групи виявляється в перцептивних процесах.

Референтна (еталонна) група – це група, погляди, норми та цінності якої є зразком, еталоном для особистості, і за ними вона формує свої життєві ідеали, звіряє дії та вчинки. Особистість може бути членом групи, яка водночас постає для неї як референтна. За цих умов гармонізуються стосунки з групою, створюються психологічно комфортні умови для успішного розвитку особистості в певному напрямі. У школяра може бути кілька референтних груп, і не завжди нею є колектив класу. Найкраще для виховання, коли референт­ною є формальна група.

Значущість нових референтних груп особливо зростає у підлітків. Референтна група підлітка складається з його ровесників, саме з ними він проводить більшу частину часу. Ізольовані групи однолітків у підлітковому віці набувають більшої стійкості, стосунки в них починають підкорятися більш суворим правилам. Спільність інтересів і проблем, які хвилюють підлітків, можливість відкрито їх обговорювати, робить атмосферу в таких групах більш привабливою для школярів.

Референтна група може бути реальною або уявною. Коли підрос­таюча особистість пов'язує свої норми лише з уявною групою, то може виникнути небезпека однобічного її розвитку, тому що зво­ротній зв'язок відсутній. Важливо, щоб референтна група була не лише реальною, а й мала соціальне спрямування. Так, у підлітків-правопорушників, як правило, клас не був референтною групою. Слід запобігати створенню референтних груп людей з низьким рів­нем вихованості.

Іноді у людини дві чи більше референтних груп. Це добре, то­му що особа, як правило, збагачується в цих об'єднаннях. За умо­ви, якщо референтні групи суперечать одна одній, виникає кон­флікт, який може закінчитися втратою певної референтної групи. Наприклад, батьки не схвалюють проведення вільного часу своєї дитини-підлітка у компанії однолітків, вважаючи, що таке спілку­вання - марна трата часу, яка "до добра не доводить". Загострення стосунків в такому випадку призведе до відходу підлітка від сім'ї або від компанії. Слід також зазначити, що референтність сприяє цілісності та стабільності малої групи.

Активний пошук підлітком своєї референтної групи стимулюється прагненням самоствердженням, демонстративністю, потребою в наявності аудиторії, друзів, які визнають його “дорослість” і рівноправність. Деякий час референта група може існувати лише в уяві підлітка. Саме взаємовідносини підлітка з референтною групою і утворюють стрижневу характеристику соціальної системи його розвитку.

Роль референтної групи й учнівського колективу у формуванні особистості

Особливості впливу колективу на формування особистості полягають у наступному:

– у колективі створюються найсприятливіші умови для різнобічного розвитку школяра, на конкретного школяра можна впливати не прямо, а через колектив; на ставлення дітей одне до одного впливає спосіб організації спільної діяльності. Учитель повинен по­ступово переходити від прямого педагогічного впливу до впливу через клас, реалізуючи принцип паралельного педагогічного впливу (А.С. Макаренко);

– соціально-психологічними механізмами впливу ровесників на учня є психічне заражен­ня, ідентифікація, наслідування, емпатія;

– характер і сила впливу класу на особистість залежать від рівня його розвитку: чим він вищий, тим позитивніший вплив. Групи висо­кого рівня розвитку характеризують висока єдність, комунікативність, відповідальність. Об'єднані в них учні також виявляють відповідальність, стриманість, комунікативність та ін.;

– найбільший вплив на учня мають референтні гру­пи. Розвиток особистості школяра залежить від того, на­скільки клас є для нього референтною групою. В умовах класу, референтної групи школяр задовольняє свої потреби в самоствердженні, самовираженні, визнанні;

– спілкування у групі є й орієнтиром для поведінки учня, за яким він постійно звіряє те, що робить, з тим, чого очікують від нього інші;

– колектив ефективно впливає на особистість, якщо рівень її домагань відповідає реальному становищу в групі, а його цілі, завдання є зрозумілими, доступними і прийнятними для всіх, хто до неї належить;

– клас впливає на учня через систему відповідальності та соціальних санкцій (схвалення за успіх або покарання за не­вдачі у спільній діяльності);

– у групах із низьким рівнем розвитку індивід вважає успіх тільки своєю заслугою, а невдачу – результатом чиїхось прорахунків, у високорозвинених групах успіх оцінюється адекватно;

– за наявних розбіжностей між індивідуальни­ми цінностями і цінностями класу виникає конфлікт, в одних індивідів він породжує конформістську поведінку, а в інших – прагнення діяти відповідно до своїх переконань;

– особливо впли­вають на клас, на окремих учнів лідери;

– спілкуючись із ровесниками, учні обмінюються різноманітною інформа­цією, думками, переживаннями, поглядами на духовні та матеріальні цінності, виробляють ставлення один до одно­го (повагу, довіру, доброзичливість, співчуття, готовність допомогти або негативне ставлення). Судження, оцінки од­нокласників формують у них адекватну самооцінку, норми поведінки, інтереси, впливають на усвідомлення цілей

Проблема конформізму і нонконформізму

Конформізмом називається усвідомлена соціальна поведінка людини, при якій вона, будучи під впливом (тиском) з боку інших людей і маючи власну думку з якому-небудь питання, відкрито її не заявляє й не відстоює, а з міркувань особистої вигоди приймає думку тих, хто чинить на неї вплив (тих людей, від яких у цей момент часу вона залежить).­

Зовнішня конформність – демонстративне прийняття точки зору групи з метою заслужити її схвальну оцінку, а можливо, ухилитись від негативних санкцій.

Внутрішня конформність – дійсне перетворення своїх поглядів як результат прийняття позицій оточення, що є більш обґрунто­ваною та об'єктивною.

Нонконформізм – прагнення діяти всупереч позиції більшості, за будь-яку ціну відстоюючи протилежні погляди

Закономірності прояву конформізму (С.Аш).

1. Якщо завдання, розв'язуване людиною, або питання, на яке їй необхідно було відповідати в присутності групи, виявлялися складними, то число конформних людей значно зростало (ними виявлялася абсолютна більшість членів групи).

2. Якщо членів групи, що відчували на собі груповий тиск, підтримував хоча б ще один член групи, то число конформних людей, навпаки, істотно зменшувалося.

3. Ступінь конформізму зростає, якщо завдання, розв'язуване людиною, є складним, а вона себе вважає некомпетентною.

4. Вплив групи на індивіда також залежить від її значимості для нього. Якщо це референтна група, то вона буде чинити на людину більш сильний тиск, і в такій групі вона буде поводитися більш конформно, чим в індиферентній групі.

5. Якщо людина залежить від відповідної групи (навіть у тому випадку, коли вона не є для нього референтної), то під її впливом вона буде схильною поводитися більш конформно, чим під впливом групи, від якої дана людина незалежна.

6. Якщо людину в групі ніхто не підтримує, то вона буде більш схильною до конформної поведінки, чим у тому випадку, якщо хтось її підтримує, причому чим більша “група підтримки”, тим менш конформно буде поводитися відповідний індивід.

7. Схильність до конформної поведінки також залежить від положення, яке займає ця людина в групі: чим вище її статус, тим менше вона буде схильна поводитися конформно, і навпаки.

8. У згуртованій групі сутужніше протистояти груповому тиску, чим у психологічно роз'єднаній групі. Це пояснюється тим, що згуртована група здатна чинити більш сильний тиск на людину, чим роз'єднана група. В останньої опір індивіда груповому тиску підтримується певною частиною групи, що разом з ним виступає проти тих, хто чинить відповідний психологічний тиск.

9. Зв'язок вивів конформізму з гендерними позиціями носить складний характер. Не можна стверджувати, що чоловіки або жінки більше схильні до конформізму, чим представники протилежної статі. Багато чого залежить від положення чоловіка й жінки у відповідному суспільстві, а також від змісту того питання, у відношенні якого виявляється конформна поведінка.

10. Схильність або не схильність поводитися конформно залежить від індивідуальних, особистісних особливостей людини. Люди із сильною волею менш схильні поводитися конформно, ніж люди зі слабкою волею. Те ж саме можна говорити про людей з високою самооцінкою, розвиненим інтелектом, високорозвиненим мотивом досягнення успіхів, влади: такі люди, швидше за все, будуть менш схильні до конформізму, ніж ті, у яких відповідні властивості є слаборозвиненими. Люди з так званими “сильними” рисами характеру будуть поводитися менш конформно, ніж люди зі слабким характером. Взагалі, схильними до конформізму є особистості, які більшою мірою піддаються психологічному впливу інших людей.

11. Тенденція конформної поведінки залежить також від культури. Є такі культури, в яких у дітей виховується безумовна слухняність, а серед дорослих людей культивується беззаперечне підпорядкування авторитетам. Зрозуміло, що середньостатистична людина в таких культурах буде більше схильною до конформізму, ніж людина, вихована в культурі, де цінуються самостійність і незалежність.

11