Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 ЛЕКЦІЇ СТУДЕНТАМ І КУРСУ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.21 Mб
Скачать

4. Класифікація груп у психології, їхня характеристика

Групою називають спіль­ність людей, об'єднаних численними та різноманітними більш-менш стійкими зв'язками.

Група

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– обмежена в розмірах спільність людей, що виділя­ється із соціального цілого на основі визначених ознак (характеру виконуваної діяльності, соціальної або класової приналежності, структури, композиції, рівня розвитку і т. д).

Особливу увагу у соціально-психологічному вивченні груп при­діляють взаємостосункам, які в них складаються. Міжособистіс­ні стосунки в групі учені розглядають в статиці – у тому вигляді, в якому вони сформувалися на цей момент часу, і в динаміці, тобто в процесі розвитку. У першому випадку, аналізують особливості на­явної системи взаємин, в іншому – закони їхнього перетворення і розвитку. Ці два підходи часто поєднуються, взаємно доповнюють один одного.

Уперше термін "групова динаміка" використав К. Левін у статті "Експерименти в соціальному просторі" (1939). Феномен групової динаміки в соціально-психологічній літературі немає однозначного визначення. Учені розглядають групову динаміку як сукупність внутрішньогрупових соціально-психологічних процесів та явищ, що характеризують весь цикл життєдіяльності малої групи і його етапи: утворення, функціонування, розвиток, стагнацію, регрес, розпад.

Поняття групової динаміки включає в себе п'ять основних елемен­тів: цілі групи, норми групи, структура групи і проблеми лідерства, фази розвитку групи.

Групова динаміка має безсумнівний інтерес для психології, оскіль­ки, навчившись керувати її механізмами, можна розробляти та ефек­тивно застосовувати в навчально-виховному процесі спеціальні тех­нології формування, розвитку та зміни особистості і суспільних форм діяльності, а також вирішувати проблеми налагодження міжособистісних стосунків у групах.

Групова динаміка – процес створення, функціонування та розвитку малих груп.

Групові взаємини – різноманітні зв’язки, що виявляються у формуванні групової згуртованості, лідерстві, мотивації й цілеспрямованості у громадській діяльності, ухваленні спільних рішень.

Групова взаємодія – сукупність комунікативних та операційних взаємозв’язків людей, необхідних для спільної діяльності.

В основу типології малих груп дослідниками були покладені різні принципи: рівень культурного розвитку групи, тип структури, завдання і функ­ції, тип контактів тощо. Однак загальна прикмета всіх запропоно­ваних класифікацій

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– форми життєдіяльності, на підставі чого ви­діляють такі групи.

1. Умовні

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– реальні

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– тимчасові.

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– умовні, куди входять люди, які не мають міжособистісних зв'язків, але для яких характерні типові особливості (класові, ві­кові, професійні тощо). Члени такої групи не знайомі один з од­ним, не спілкуються і не знаходяться у безпосередньому контакті. Наприклад, склад умовної групи старшокласників не залежить від того, чи навчаються вони в одній школі, а також від того, юнаки це чи дівчата. Умовне абстрагування застосовується, як правило, із статистичною метою;

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– реальні, члени яких перебувають у більш-менш тісному кон­такті та взаємодії. Така група утворюється для виконання певних завдань, існує завдяки процесу обміну діяльністю та її результата­ми, реальній взаємодії і спілкуванню;

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– тимчасові, контакти в яких нетривалі.

2. Формальні

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– неформальні.

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– формальні (ділові, офіційні) – організаційно оформлені. Це групи, які створюються і існують у межах офіційно визнаних ор­ганізацій, їхні цілі зумовлюються завданнями, які стоять перед ор­ганізацією, до якої входить дана група. В них є статут, регламент, чітко визначені права і обов'язки членів, обов'язкові для виконан­ня як усередині групи, так і поза нею;

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– неформальні (неофіційні), що виникають відповідно до сим­патій, прихильностей. Ці групи створюються поза межами офіцій­них організацій, цілі і завдання цих груп виникають і існують на основі особистих інтересів їх учасників і можуть як співпадати, так і розходитися з цілями і завданнями офіційних організацій.

3. Первинні

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– вторинні

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– референтні.

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– первинні, зв'язок між членами яких базується не лише на осо­бистих контактах, а й на їхній високій емоційній задіяності у спра­ви групи, на високому ступені ототожнення кожного члена з усією групою (родина, група однолітків, згуртована бригада);

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– вторинні, організовані для досягнення визначеної мети і спи­раються на схематизовану систему стосунків, регульованих прави­лами (наприклад, колектив підприємства);

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– референтні, в яких норми, установки, орієнтації не тільки беруться індивідом до уваги, а й стають мотивом його поведінки, прикладом для наслідування. Якщо референтна група є частиною офіційної малої групи, то її називають угрупуванням.

4. Дифузні

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– асоціації

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– корпорації

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– колективи.

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– дифузні

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– міжособистісні відносини ще не опосередковані змістом спільної діяльності і належність до яких не усвідомлюєть­ся (наприклад, черга);

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– групи-асоціації, члени яких усвідомлюють свою належність до певної групи, міжособистісні стосунки в якій опосередковують­ся особистісно значущим для кожної людини змістом спільної ді­яльності (наприклад, навчальна група, виробнича бригада, спор­тивна команда);

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– групи-корпорації, міжособистісні стосунки в яких опосередко­вуються особистісно значущим і водночас асоціальним (чи навіть антисоціальним) змістом діяльності (наприклад, злочинна група);

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– колективи, тобто групи, в яких міжособистісні стосунки опо­середковуються особистісно значущим і суспільно бажаним зміс­том групової діяльності.

Велика група

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000– кількісно обмежена спільність людей, виді­лена за певними соціальними ознаками (клас, нація, прошарок), або реальна, значна за розмірами та складноорганізована спільність людей", поєднана спільною діяльністю (певна організація).

Під малими групами розуміють відносно стійке, нечисленне за складом, пов'язане спільною метою об'єднання людей, у якому здійснюється безпосередній контакт між його членами. Усі, хто належить до них, знають один одного особисто і спілкуються між собою в процесі досягнення тієї чи іншої мети. Кількість членів малої групи, природно, не може бути менша від двох і не повинна перебіль­шувати 30-40 осіб.

Взаємини в малих групах, зазвичай, жорстко не регламентовані. У процесі внутрішньогрупової взаємодії одні чле­ни групи можуть надавати перевагу іншим, що виявляється у тісні­шому спілкуванні; їхні комунікативні контакти забарвлені переважно позитивними емоціями й існують на особистісній чи діловій основі. Таке об'єднання називають первинним колом спілкування, або мікро-групою. Емпіричний досвід показує, що склад такого об'єднання не перевищує 2-7 осіб. Члени таких об'єднань водночас лишаються і членами малої групи та більш чи менш тісно взаємодіють з рештою її учасників.