
- •Вступ до психології
- •Тема 1. Предмет і завдання сучасної психології
- •Тема 3. Психіка і свідомість
- •Тема 2. Методологія і методи психології
- •2. Диференціація психології на окремі наукові галузі
- •3. Основні етапи становлення психології як науки
- •4. Природа психічного з точки зору категорії відображення
- •5. Психіка і свідомість
- •6. Самосвідомість людини
- •7. Методологія і методи психології
- •8. Додаткові методи
- •9. Вимоги до організації психологічного дослідження
- •Модуль 2. Психічні процеси Тема: відчуття. Сприймання
- •1. Поняття про відчуття
- •2. Класифікація та види відчуттів і їхня характеристика
- •3. Закономірності та властивості відчуттів
- •4. Поняття про сприймання, його фізіологічна основа. Види сприйняттів
- •5. Властивості та індивідуальні особливості сприймання
- •6. Спостереження і спостережливість
- •Тема: Пам'ять
- •1. Поняття про пам'ять
- •2. Класифікація та різновиди пам'яті
- •3. Процеси, закони пам'яті та факти із її дослідження
- •4. Індивідуальні особливості пам'яті. Кількісні та якісні характеристики пам'яті
- •5. Розвиток пам'яті у дітей
- •Тема: мислення Питання, які виносяться на обговорення
- •1. Поняття про мислення як вищу форму пізнавальної діяльності. Основні функції мислення
- •2. Теорії мислення
- •3. Мислення як процес. Мисленнєві процеси та операції, їхня характеристика
- •4. Логічні форми мислення як продукти мисленнєвого процесу
- •5. Види мислення, їхні особливості та характер взаємодії. Особливості педагогічного мислення
- •6. Мислення як діяльність. Процес розв'язання задач
- •7. Індивідуальні відмінності в мисленні людини та її інтелект
- •8. Розвиток мислення
- •Поняття про уяву
- •2. Класифікація і види уяви.Види уяви
- •Функції та індивідуальні особливості уяви
- •Процеси створення образів уяви
- •5. Фізіологічна основа уяви. Уява та органічні процеси
- •6. Розвиток уяви в онтогенезі
- •Питання, які виносяться на обговорення
- •3. Види уваги, їхня характеристика. Форми уваги
- •4. Властивості уваги та особливості їх взаємодії
- •Онтогенез уваги
- •6. Роль уваги у навчанні і вихованні школярів
- •1. Поняття про емоції та почуття, їхня фізіологічна основа
- •2. Види емоцій і почуттів, їхня характеристика.
- •3. Загальні властивості емоцій і почуттів
- •4. Форми переживання емоцій та почуттів
- •6. Емоційні властивості особистості
- •7. Розвиток емоційної сфери в онтогенезі
- •8. Роль учителя у подоланні негативних емоційних станів школярів
- •1. Поняття про волю. Функції волі
- •2. Основні ознаки волі як психічного явища.
- •3. Вольові якості особистості
- •4. Розвиток і виховання волі школярів
- •Модуль III. Особистість у діяльності і спілкуванні. Індивідуально-психологічні властивості особистості Тема діяльність та активність людини
- •Основні характеристики активності і діяльності
- •2. Головні відмінності діяльності людини від активності тварин
- •3. Зміст і структура активності і діяльності
- •4. Внутрішні і зовнішні компоненти діяльності
- •5. Види діяльності
- •Мотивація і особистість Питання, які виносяться на обговорення
- •Поняття особистості. Індивід, особистість, індивідуальність
- •2. Концепції розвитку особистості (біологічна, соціогенетична, двофакторна).
- •3. Структура особистості
- •4. Самосвідомість та «я-концепція» особистості
- •5. Спрямованість особистості
- •6. Мотиваційна сфера особистості
- •7. Формування та розвиток особистості: періодизація д. Б. Ельконіна. Стадії розвитку особистості за е. Еріксоном. Характеристики зрілої особистості
- •Тема: психологія спілкування. Мова і мовлення
- •1. Поняття про спілкування. Теоретична модель спілкування
- •2. Багатоплановий характер спілкування
- •3. Класифікація видів спілкування.
- •4. Засоби спілкування (вербальні і невербальні). Мова і мовлення. Невербальні засоби спілкування, їхня роль у діяльності вчителя
- •5. Мова і мовлення
- •6. Оволодіння навичками спілкування. Правила продуктивного слухання. Умови успіху комунікації
- •Питання, які виносяться на обговорення
- •1. Поняття про темперамент
- •2. Фізіологічна основа темпераменту та характеристика чотирьох основних типів нервової системи за і. Павловим
- •3. Властивості темпераменту та психологічні особливості типів темпераменту (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік)
- •Типові особливості школярів художнього й розумового типів
- •Тема: характер
- •1. Поняття про характер
- •2. Структура та характеристика провідних рис характеру людини
- •3. Риси характеру
- •4. Основні синтетичні властивості позитивного характеру
- •5. Акцентуації рис характеру
- •6. Становлення характеру в онтогенезі
- •Тема: Здібності
- •1. Поняття про здібності, природна основа здібностей
- •2. Структура та види здібностей
- •3. Якісна та кількісна характеристика здібностей
- •4. Взаємозв'язок навчання та розвитку задатків і здібностей школяра
- •Тема: психологія міжособистісного спілкування. Особистість у групі Питання, які виносяться на обговорення
- •1. Відносини, стосунки та ставлення. Взаємодія і взаєморозуміння. Основні компоненти регулювання поведінки людей в міжособистісних стосунках. Типи міжособистісних стосунків
- •2. Сприймання і розуміння людьми один одного як аспект міжособистісного спілкування. Індивідуальні відмінності та типові форми міжособистісного сприймання
- •3. Типові труднощі міжособистісного спілкування. Техніки міжособистісного спілкування
- •4. Класифікація груп у психології, їхня характеристика
- •5. Рівні соціально-психологічного розвитку групи
- •6. Взаємовпливи в групі. Вплив групи на особистість та особистості на групу
- •Позитивний вплив групи на індивіда
- •Негативний вплив групи на особистість
- •Референтні групи й особистість
3. Типові труднощі міжособистісного спілкування. Техніки міжособистісного спілкування
Типові труднощі міжособистісного спілкування
Для того, щоб правильно сприйняти та оцінити людину, потрібно уважно спостерігати за її поведінкою в тих ситуаціях, де вона найбільш різнобічно розкриває себе як особистість.
Це передусім, такі ситуації:
– в яких поведінка людини спрямована на досягнення цілей, що відповідають її найбільш важливим життєвим потребам та настановам (мотивам);
– які мають бути пов'язані з подоланням серйозних перешкод на шляху досягнення мети. До цих перешкод можуть бути включені і люди, чиї інтереси не повністю збігаються (протилежні) з інтересами цього індивіда;
– які включають три основні сфери людської діяльності: навчання, спілкування і трудову діяльність, оскільки в кожній з них виявляються суттєві і різні сторони та властивості особистості.
Існують чинники, які заважають правильному сприйняттю та оцінюванню людьми один одного, що не сприяє їхній успішній взаємодії.
До них належать:
– невміння розрізняти ситуації спілкування за такими ознаками, як: цілі і завдання людей у процесі спілкування, їхні наміри та мотиви, форми поведінки, які застосовуються для досягнення поставлених цілей тощо;
– наявність попередніх настанов, оцінок, переконань, які є у людей ще до моменту їхньої реальної взаємодії;
– існування вже сформованих стереотипів, коли партнера по взаємодії оцінюють ще до того, як про нього отримано достовірну інформацію і до моменту реальної взаємодії;
– відсутність бажання і звички прислуховуватися до думки інших людей при оцінюванні партнера міжособистісної взаємодії;
– незмінність суджень і думок про людину, незважаючи на наявність нової, ширшої, різнобічної інформації про неї, яка з'являється з часом.
Основним джерелом непорозумінь у спілкуванні є відсутність взаємної довіри між партнерами, що призводить до обмеження кількості та якості інформації, яка передається.
Для успішного спілкування мають значення, на думку психологів, три чинники:
– надійність того, хто говорить;
– зрозумілість його повідомлень;
– врахування зворотних зв'язків щодо того, наскільки правильно його зрозуміли.
Надійність партнера зі спілкування підвищують такі його дії:
– відкрите демонстрування своїх намірів;
– вияв теплого і доброзичливого ставлення;
– демонструванням своєї компетентності в обговорюваному питанні;
– уміння переконливо викладати думку, брати на себе відповідальність за неї, що досягається формулюванням фраз від першої особи.
Техніки міжособистісного спілкування
Способи ефективного передавання повідомлень:
1. "Привласнюйте" авторство повідомлень, які ви передаєте співбесідникові, звертаючись до нього від першої особи в однині та вживаючи особові займенники "Я", "Мій". "Особиста власність" на авторство повідомлення передбачає відповідальність особи за висловлені в повідомленні думки та почуття. Люди, які вживають такі слова, як "більшість людей", "дехто з моїх друзів" чи "народ", роблять повідомлення знеособленими. Такого роду фрази обтяжують розуміння того, чи люди справді самі так думають і почувають, чи вони просто повторюють те, що думають та відчувають інші.
2. Повідомлення має бути завершеним, повним і конкретним. Сформулюйте свої повідомлення так, щоб до них повністю ввійшла вся інформація, необхідна для розуміння повідомлення. Повнота й конкретність здаються нам очевидними, але дуже часто люди не вважають за потрібне повідомляти про шкалу цінностей, на яку вони спираються, про припущення, яких вони дотримуються в спілкуванні, про наміри змінити свою думку.
3. Узгодьте свої словесні та несловесні повідомлення. Спілкування наодинці з партнером вимагає як вербальних, так і невербальних повідомлень. Як правило, ці повідомлення є узгодженими між собою, і якщо людина говорить, наприклад, що вона високо цінує вашу допомогу, і при цьому посміхається, то вона несловесно виражає теплоту.
4. Не скупіться на слова. Кількаразове повторення повідомлення, використання інших каналів спілкування (таких як письмові записи, картки, словесні й несловесні сигнали, натяки і т. п.) допоможуть партнерові краще зрозуміти повідомлення.
5. Забезпечуйте зворотний зв'язок стосовно того, як сприймається ваше повідомлення. Для того щоб ефективно спілкуватися, ви повинні усвідомлювати, як співбесідник інтерпретує й переосмислює ваше повідомлення. Єдиний спосіб бути завжди впевненим в ефективності спілкування – постійний пошук зворотного зв'язку стосовно того, яке значення і зміст вкладає співбесідник у ваші повідомлення.
6. Приводьте повідомлення у відповідність із особистістю, суб'єктивною шкалою цінностей і досвідом адресата. Одну й ту ж інформацію ви пояснюватимете по-різному: досвідченому спеціалістові ви скажете зовсім не те, що новачку; дитині – зовсім не те, що дорослому; колезі по роботі – зовсім не те, що керівникові.
7. Описуйте почуття, називаючи їх словами, порівнюючи з певними діями, вживаючи мовні звороти, метафори. Коли ви повідомляєте про свої почуття, дуже важливо, щоб це робилося в описовій нейтральній формі. Ви можете описати свої почуття, називаючи їх своїми словами ("мені сумно"), послатися на якісь дії ("мені плакати хочеться") чи вживати метафори, мовні звороти ("я почуваю себе так, ніби крила виросли"). Опис допоможе вам повідомляти про свої почуття іншим ясно й недвозначно.
8. Описуйте поведінку інших людей, не вдаючись до оцінювання чи інтерпретації. Реагуючи на поведінку інших людей, переконайтеся в тому, що ви нейтрально описуєте їх поведінку ("Ти й далі продовжуєш перебивати мене"), а не оцінюєте її ("Ти нещасний егоїст, який ні до чиїх думок не хоче прислухатися")
Одним з елементів комунікації є зворотний зв'язок на отриману інформацію.
Зворотний зв'язок повідомляє людям, як їхня поведінка вплинула на них, дає їм можливість краще зрозуміти себе і змінити що-небудь, якщо вони вирішують, що це необхідно.
Зворотний зв'язок має бути конкретним і специфічним, містити ідеї, інформацію й альтернативи, а не оцінки, поради, готові рішення й відповіді.
Зворотний зв'язок існує у вигляді похвали, яка формує теплі почуття і гордість за себе, і у вигляді конфронтації.
Конфронтація – це форма зворотного зв'язку, завдяки якій люди можуть довідатися про те, яка поведінка викликає в інших негативну реакцію.
Зворотний зв'язок включає:
якість: позитивна чи негативна інформація;
зміст: опис поведінки того, до кого звернений зворотний зв'язок (поведінковий аспект) і опис почуттів людини, що вступає в зворотний зв'язок (емоційний аспект);
джерело: відкритий чи анонімний;
спосіб передачі: усно чи письмово;
час: стосується ситуацій "тут і тепер" чи "там і тоді".
Правила ефективного зворотного зв’язку
1. Відповідайте мовою "Я-повідомлень". Формулюйте вашу реакцію на слова співрозмовника через опис пережитих почуттів. Говоріть про те, що конкретно робить дана людина, коли її вчинки викликають у вас ті чи інші почуття.
2. Зворотний зв'язок – "тут і тепер". Важливою умовою продуктивного зворотного зв'язку є його невідкладність. Часто, затаївши образу, людина, зрештою (наприклад, через кілька днів) вибухає гнівною тирадою і зустрічає здивовану репліку: "Я тобі це говорив?! Ніколи! Тобі лише здалося!" і т.п. Відстрочена міжособистісна інформація з приводу чогось, що відбувалося давно, може бути просто перекручена фактором часу.
3. Зворотний зв'язок – по конкретному запитанню. Зворотний зв'язок має відноситися до конкретної поведінки, окремого вчинку, а не до поведінки взагалі, до конкретної людини, а не до людей узагалі.
4. Вихідна настанова – доброзичливість. Перш ніж говорити, запитаєте себе: для чого я це роблю? Можливо ви просто самоутверджуєтеся за рахунок іншого? Якщо ви говорите з бажанням скривдити людина це миттєво відчує і "закриється", ваші слова не приведуть ні до чого, крім відповідної агресії чи образи. Якщо говорите про те, що вам не подобається в даній людині, намагайтеся в основному відзначати те, що вона змогла би при бажанні в собі змінити.
5. Зворотний зв'язок