6. Становлення характеру в онтогенезі

Формування характеру – це процес становлення стійких психо­логічних утворень особистості під впливом об'єктивних і спеціально створених для цього умов, коли її дії та вчинки в результаті їх багато­разових повторень стають звичними й визначають типову модель по­ведінки.

Сенситивним періодом для становлення характеру вважають вік від 2-3 років до 9-10 років, коли діти багато й активно спілкуються як з дорослими, так і однолітками.

Важливу роль у формуванні й розвитку характеру дитини відіграє його спілкування з оточенням. У вчинках і поведінці дитина наслідує близьких дорослих людей. За допомогою научіння через наслідування й емоційне підкріплення дитина засвоює форми поведінки дорослих.

Стиль спілкування дорослих один із одним на очах у дитини, способи ставлення до самої дитини надзвичайно важливі для становлення характеру. Одними з перших у характері людини закладаються такі риси: доброта, товариськість, чуйність, егоїстичність, байдужість. На думку науковців, формування саме цих рис починається у перші місяці життя дитини і залежить від поведінки та ставлення до малюка мами.

У ранньому дошкільному дитинстві формуються такі риси: як охайність, сумлінність, відповідальність, наполегливість, працелюбність. Вони формуються й закріплюються в дитячих іграх та різноманітних видах домашньої праці. У цей період важливими є позитивні підкріплення батьків у вигляді схвалення та заохочення вчинків і поведінки дитини.

У молодшому шкільному віці оформлюються риси характеру, що виявляються у ставленні до інших людей. Якщо в школі існує підтримка рис, набутих дитиною в умовах сім'ї, то вони закріплюються і, як правило, зберігаються упродовж життя. Якщо отриманий досвід не схвалюється однолітками, учителями та іншими дорослими, відбувається перебудова характеру, яка супроводжується вираженими внутрішніми й зовнішніми конфліктами.

Вияви рис ха­рактеру в молодшому шкільному віці пов’язаний із характеристиками темпераменту. Під впливом навчання і виховання у дітей молодшого шкільного віку формуються такі риси характеру, як товариськість, колективізм, цілеспря­мованість, акуратність, любов до праці, охайність, сміливість. Через недостатню сформованість вольових процесів у молодших школярів спостерігаються імпульсивність поведінки, примхливість, впертість. Однак більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у виявленні своїх почуттів і ставлень. Важливою умовою формування рис характеру є життя учнів у шкільному колективі, їх участь у дитячих організаціях.

Особливості становлення характеру підлітків: 1) підліток підпадає під значний вплив суспільних умов, виявляє інтерес до навколишньої дій­сності, прагнення до праці фізичної та ро­зумової; 2) поступово утворюються певні риси, сукупність яких становить характер особи, активно розвиваються й закріплюються вольові риси характеру; 3) спостерігається чутливість до думки колективу, оцінки якого щодо будь-якого виду діяльності відіграють значну роль у фор­муванні характеру підлітка; 4) неврахування вікових особливостей підлітків зумовлює негативізм, браваду, неслухняність, нестриманість, невмотивовані вчинки; 5) відбувається дебют акцентуації рис характеру.

Особливості становлення характеру старшокласників: 1) юнаки досягають фізич­ної зрілості й здатності виявляти в поведінці, праці та навчанні достатньо сформовані риси характеру; 2) розвиваються й закріплюються базові моральні й світоглядні риси; 2) пристосовую­чись до дійсності, старшокласники втрачають значну частину ілюзій, максималізму; 3) спостерігається критичне ставлення до засвоюваних ними знань, до висловлювань дорослих; 4) домінують такі риси характеру як відповідальність, дисциплінованість, цілеспрямованість, наполегливість, принциповість, самостійність; 5) можливі переживання з приводу наявності у себе негативних рис. Старшокласники, здебільшого, вважають, що вони самі винні в усіх негараздах, намагаються виправити власні недоліки, починають розуміти властивості свого характеру, активно займаються самовихованням.

Варто зазначити, що характер не є сталим утворенням. Він формується і трансформується протягом життєвого шляху людину, тому після завершення навчання у школі або іншому навчальному закладі характер людини продовжує формуватися та змінюватися залежно від світогляду, переконань, звичок, моральної поведінки. Цей процес у психологічних джерелах розглядається як самовиховання особистості. Він передбачає, що людина здатна позбутися зарозумілості, здатна критично подивитися на себе, побачити власні недоліки. Це дозволить визначити напрямки й цілі подальшої роботи над собою.