3. Риси характеру

Формування характеру відбувається в різноманітних соціальних групах, зокрема: у сім'ї, навчальному класі, компанії друзів, спортивній команді, студентській групі, трудовому колективі тощо. Залежно від того, яка група є референтною для особистості та які цінності вона культивує, у людини розвиваються відповідні риси характеру.

Риси характеру – це психічні властивості людини, які визначають її поведінку в типових обставинах та ситуаціях.

У структурі характеру виділяють декілька груп рис, які виражають різне ставлення людини до дійсності. У вітчизняній психологічні літературі існує два підходи до класифікації рис характеру. Відповідно до першого підходу, риси характеру розглядаються у співвідношенні зі спрямованістю особистості.

Це виявляється у:

- ставленні людини до суспільства, до колективу, до інших людей (чуйність, гуманність, агресивність, товариськість, колективізм, тактовність, ввічливість, правдивість, доброзичливість, безпринципність тощо);

- ставленні до діяльності (працелюбність, працездатність, активність, ініціативність, діловитість, організованість, наполегливість, старанність, сумлінність тощо);

- ставленні до речей (охайність, бережливість, марнотратство тощо);

- ставленні до самого себе (скромність, пихатість, самокритичність, вимогливість, суворість, самовлад-дання, зарозумілість, хвалькуватість тощо).

Згідно з іншим підходом, риси характеру розглядаються у співвідношенні з психічними процесами, і тому виокремлюють такі риси характеру:

- інтелектуальні: допитливість, кмітливість, критичність розуму, глибина думок, принциповість, упевненість, самостійність;

- емоційні: рвучкість, вразливість, гарячковість, байдужість;

- вольові: цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самовладання.

4. Основні синтетичні властивості позитивного характеру

Характер утворюють не тільки окремі риси (працьо­витість, чесність, сміливість тощо), а й загальні (інте­грально притаманні) його властивості. їх систему становлять глибина, цілісність, стійкість, мінливість, активність, сила, повнота, визначеність, врівноваже­ність, моральна спрямованість характеру.

Синтетичними риси характеру називають тому, що в них виявляється не одна, а багато якостей особистості. За моральної вихованості як синтетичної властивості характеру людина є цілеспрямованою, гуманною, діяльною і доброю, тактовною.

Глибина характеру. Виражає стійкий внутрішній зв'язок рис характеру з основними інтересами, спрямо­ваністю особистості. Більш глибокими є риси, зумовлені її головними стосунками. Через відмінності у глибині рис характери­стика людини має відображати властивості, які визнача­ють її загальний психічний, соціальний і моральний склад.

Цілісність характеру – внутрішня єд­ність, відсутність суперечних рис, відповідність між спрямованістю потреб, інтересів, діяльністю і свідомі­стю та вчинками. Недостатня цілі­сність проявляється в тих людей, які за різних умов демонструють різний характер. Часом особистість ви­являє цілісність у спрямованості, світогляді, а у вчин­ках, роботі — цілком протилежні якості.

Стійкість характеру – визначеність характеру. Поведінка особистості зі стійким характе­ром у всіх випадках відповідає її переконанням, основ­ній спрямованості, сенсу життя і діяльності. Вона зав­жди передбачувана.

Мінливість (пластичність) характеру. Проявляється як особлива здатність його рис до змін. Вони можуть від­буватися під впливом зовнішніх умов, роботи людини над собою (самовиховання). Певна мінливість характеру є необхідною умовою його розвитку, виховання. Надто висока піддатливість характеру зовнішнім умовам при­зводить до його невизначеності, безхарактерності.

Активність характеру. Постає як постійна потреба людини бути в діяльному стані. Така особистість не може сидіти склавши руки, коли інші працюють. Ця властивість характеру вия­вляється в цілеспрямованій діяльності. Ознаки нецілеспрямованої активності – намагання одночасно вирі­шити багато справ, унаслідок чого жодну не вдається завершити. Так поводиться метушлива особистість.

Сила характеру. Про неї судять, зважаючи на послі­довність і наполегливість дій, свідоме обстоювання своїх поглядів. Вона визначає енергію людини на шляху до мети, здатність пристрасно захоплюватися і розвивати велике напруження при зіткненні з трудно­щами, перешкодами.

Повнота характеру. Стосується різнобічності потреб та інтересів, прагнень і захоплень, розмаїття діяльності людини. Вони можуть бути багатогранними, різноспрямованими або вузькими, однобічними, обмеженими, не­дорозвиненими

Визначеність характеру – твердість і цілісність поведінки, відповідність переконанням, мо­рально-політичним уявленням, загальній культурі осо­бистості.

Врівноваженість характеру – найсприятли­віше для діяльності і спілкування співвідношення стри­маності й активності, рівність поведінки. Урівноваже­ність зумовлюють вроджені особливості людини, вихо­вання вольової витримки, що дає змогу індивіду триматися в складних ситуаціях.

Моральна спрямованість характеру. Про характер людини свідчать цілі, які вона ставить перед собою. Розуміння і знання його спрямованості потребує ана­лізу інтересів та ідеалів особистості (стійкі, широкі, глибокі). Спрямованість пов'язана і зі значущими переживаннями людини сенсу життя, задоволеності від нього, радості від самоствердження, самовиражен­ня та самореалізації тощо.

Отже, характер утворюють стійкі властивості, зумо­влені особливостями соціальних та моральних відносин людини, передусім спрямованістю особистості, основою якої є духовність, цінності, потреби тощо.