2. Фізіологічна основа темпераменту та характеристика чоти­рьох основних типів нервової системи за і. Павловим

Фізіологічна основа темпераменту – типи нервової системи та вищої нервової діяльності. Поєднання різного ступеня сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження та гальмування дало підставу виокремити чотири основні типи нервової системи (І. П. Павлов).

Зв'язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності
Холерик Сангвінік Флегматик Меланхолік	Сильний Сильний Сильний Слабкий	Неврівноважений Врівноважений Врівноважений Неврівноважений	Жвавий Жвавий Малорухливий Інертний

Одна й та сама властивість нервової системи може мати різні психо­логічні вияви, а отже, різні (позитивні і

негативні) на­слідки для діяльності людини.

Основні властивості нервової системи:

– сила / слабкість нервових процесів збудження і гальмування (працездатність клітин головного мозку, витривалість індивіда до психічного напруження). Сильна нервова система дозволяє довго витримувати великі психічні навантаження. Слабка нервова система має велику чутливість до зовнішніх впливів, швидко перенасичується і виснажується.

– рухливість / інертність процесів збудження і гальмування. Рухливість нервових процесів виявляється у здатності до швидкого переключення від збудження до гальмування і, навпаки, до швидкого включення у нову діяльність. Інертність виявляється у повільності переключення, переходу від однієї діяльності до іншої.

– врівноваженість / неврівноваженість процесів збудження і гальмування.

Врівноваженість дає можливість діяти адекватно ситуації, виявляючи терплячість, витримку, здатність стримувати емоції. Якщо переважає збудження, то спостерігається імпульсивність поведінки, слабкий контроль емоцій. Якщо переважає гальмування, то спостерігається інертність, неквапливість, важкість налаштування до активних дій.

3. Властивості темпераменту та психологічні особливості типів темпераменту (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік)

Основні властивості темпераменту:

1. Сенситивність – міра чутливості до явищ дійсності, що стосуються особистості. Незадоволення потреб в одних людей викликають бурхливі реакції, а інші ставляться до них спокійно, байдуже. Висока сенситивність виявляється у вразливості, переживаннях з приводу невдач або критики дій. Спостерігається у меланхоліків. 2. Реактивність – це реакції особистості на подразники, що виявляються в темпі, силі та формі відповіді на зовнішні або внутрішні впливи. Вона характеризується ступенем мимовільності реакцій, імпульсивності. Високий рівень реактивності властивий холерикам. За низької реактивності спостерігається поміркованість, стриманість, неквапливість. Це характерно для флегматиків. 3. Активність – показує, наскільки інтенсивно (енергійно) людина впливає на зовнішній світ і переборює перешкоди в досягненні цілей (наполегливість, цілеспрямованість, зосе­редженість уваги). 4. Пластичність виявляється в швидкому пристосуванні до обставин, що змінюються. 5. Ригідність – особливість, протилежна пластичності, складність або нездатність перебудуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини.

6. Екстраверсія, інтроверсія – характеризуються тим, від чого переважно залежать реакції та діяльність людини. Екстравертованість виявляється у відкритості, комунікабельності. Інтроверти полюбляють усамітнення, філософствування.

Психологічні особливості типів темпераменту

У сучасній психології користуються гіппократовою класифікацією типів темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості.

Сангвініку властиві досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність. Сприймає швидко, але поверхово. Висока спостережливість. Має гнучку зовнішню мову, письмово робить багато помилок. Говорить голосно, жестикулює. Виразна міміка. Має ораторські здібності, хороший агітатор, але часто форма не відповідає змістові (говорить не по суті). Лідер, ініціатор. Життєрадісний, комунікабельний.

Недоліки. Емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його рухливість при незадовільних виховних впливах спричинює недостатню зосередженість, квапливість, а то й поверховість. Часто не завершує справу. Не виконує обіцянки. Людина настрою. Добре працює в екстремальних умовах. Сангвінікам швидко набридають люди, тому має мало справжніх друзів. Не любить тонкої скрупульозної роботи. Часто “грає” на публіку. Швидко підпадає під вплив інших людей.

Холерику властиві високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкість і поривчастість рухів, сильна імпульсивність та яскравість емоційних переживань. Мислення теоретичне, самостійне, критичне, глибоке, але недостатньо гнучке. Любить дискутувати, доводить свою точку зору. Швидка мова, недоговорює закінчення слів. Дуже реалістичний, ніколи не мріє, не фантазує. Людина діла і слова. Дуже відповідальний. Хороший оратор, прямолінійний, природжений організатор і лідер, має завищену самооцінку і рівень домагань. Честолюбний. Комунікативний за потребою.

Недоліки. Недостатня емоційна і рухова врівноваженість холерика може виявитися за відсутності належного виховання в нестриманості, запальності, нездатності контролювати себе в емоціогенних обставинах. Схильний до афектів (кричить, свариться). Неврівноважений, швидко втомлюється і виснажується. Часто виявляє нетерплячість, виступає різко і критично. Іноді агресивний, гнівливий. Намагається робити все, щоб бути кращим за інших. Довго пам'ятає кривду.

Флегматик характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення, повільністю і спокійністю дій, міміки і мовлення, рівними, постійними та глибокими почуттями і настроями. Не хвилюється, коли його лають. Впевнений у собі, має реальну самооцінку і рівень домагань. Вірний у дружбі, закохується на все життя. Доброзичливий, рівний у стосунках. Хороший виконавець, охайний, точний, скрупульозний. Цілеспрямований, витриманий, організований. Витримує сильні та тривалі подразники.

Недоліки. Невдале виховання може сприяти формуванню у флегматика таких негативних рис, як млявість, збідненість і слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій. Поганий розподіл і переключення уваги. Низький рівень емоційної реакції на події. Відсутнє почуття гумору. Недостатня широта інтересів (вони вузькі і глибокі). Немає здібностей до керівної роботи. Пише краще, ніж розмовляє. Одноманітний і невиразний у міміці, інтонації. Важко звикає до нових людей і обставин.

Меланхоліку властиві низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів, але слабка їх зовнішня вираженість. Мова тиха, особливо при хвилюванні. Добрий. Ласкавий, любить коли йому співчувають. Має занижену самооцінку. Відповідальний, намагається бути “не гірше за інших”. Радіє, коли його хвалять. Тягнеться до сильних особистостей. Тонко розбирається у людях. Тонко відчуває музику, літературу, живопис. Почуття виникають повільно, але вражають своєю глибиною і силою.

Недоліки. При недостатньому вихованні у меланхоліка можуть розвинутися такі негативні риси, як підвищена аж до хворобливості емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань за таких життєвих обставин, які на це не заслуговують.

Темперамент є основою для формування певних особистісних рис людини (вразливість, емоційність, тривожність, імпульсивність тощо).

Визначення типу темпераменту за опитувальниками та описами за Гіппократом не можна вважати цілком коректним. Метод Б. Цуканова дає змогу об'єктивно вимірювати і кількісно визначати тип темпераменту і похідні від нього якості людини

Б. Цуканов вважає, що представникам різних типів темпераменту притаманні «помилки» — відхилення у «точності» відтворення заданих інтервалів часу: «чисті» холерики «поспіша­ють» і відтворюють часові інтервали швидше, їх секун­да триває 0,7 сек.; «чисті» сангвініки «поспішають» менше, їх секунда — 0,8 сек.; секунда «чистих» мелан­холіків найточніша — 1,0 сек.; «чисті» флегматики «запізнюються» — їх секунда — 1,1 сек. Обґрунтований ним п'ятий (середній) тип темпераменту – врівноваже­ний (секунда триває 0,9 сек.).

Існує дуже мало людей із чистим типом темперамен­ту. Більшість має певний переважальний тип, відповід­но їх називають холероїдами, сангвіноїдами, флегмато-їдами, меланхолоїдами, врівноваженими. Серед 100 людей репрезентативної вибірки 14 належать до холе-роїдної групи, 44 – сангвіноїдної, 4 – врівноваженої, 29 – меланхолоїдної, 9 – флегматоїдної.

Представники різних типів темпераменту мають різні навантаження на нервову систему. Флегматикам, наприклад, протистоїть переважна більшість популяції (91%), яка випереджає їх за темпом діяльності, тому вони не встигають, опиняються у хронічному цейтноті, переживають відповідний стрес.

Холерикам протистоїть 86% людської спільноти, що гальмує їх вроджений швидкий темп життєдіяльності, призводить до певної дезорганізації поведінки, напруження.

Для кожної типологічної групи можна визначити потенційно шкідливі для здоров'я профілі знань і про­фесії. Для холериків такими є все, пов'язане з малою рухливістю, звуженим колом спілкування, низькою енергоємністю (професії бухгалтера, диспетчера, худож­ника тощо). Найсприятливіші сфери – соціологія, фі­лологія, менеджмент, хореографія, театр, педагогіка, спорт тощо.

Сангвінікам найбільше вдаються управлінська, побутово-обслуговувальна, лінгвістична діяльність. їм не підходять позиції підлеглих, керованих.

Меланхолікам не слід обирати професії, пов'язані з надмірною рухливістю, соціальною активністю, публіч­ним спілкуванням, відповідальністю, конфліктами, – професії педагога, актора, менеджера, економіста, юри­ста, управлінця тощо. їм більше підійдуть «індивіду­альні», «кабінетні» професії природничо-наукового, ком­п'ютерно-інформаційного, дизайнерського, мистецтво­знавчого, художньо-естетичного профілів, народних ремесел. При цьому важливо дотримуватися режиму праці і відпочинку.

Для флегматиків шкідливі «комунікаційні» профе­сії – хореографа, менеджера, тренера, водія, лектора тощо. Бажано обирати професії історика, археолога, архіваріуса, перекладача (письмового, а не розмовного плану), мистецтвознавця, кабінетного вченого тощо.

Найбільше скаржаться на здоров'я флегматики (42,8%) і меланхоліки (40,7%), що зумовлено їх психо­фізіологічними можливостями: слабкістю, чутливістю, тривожністю, відлюдністю, схильністю до перевтоми (меланхоліки), повільністю, нестачею часу (флегмати­ки). Впливають також і особливості життєдіяльності (високий темп, надмірні навантаження тощо).

Флегматики і меланхоліки відчувають найбільший дискомфорт у сучасному динамічному житті. Холероїди і сангвіноїди, маючи найкращі психодинамічні передумо­ви для оволодіння сукупністю нівельованих діяльно­стей, у спільній активності з представниками інших типологічних груп дещо тренуються, що знижує ефек­тивність діяльності. За підвищеної амбіційності це породжує стрес дезорганізації (холерики) і стрес незадоволених амбіцій (сангвініки).

Темперамент проявляється не лише у предметній, а й у пізнавальній діяльності та спілкуванні. Наприклад, екстравертів сильніше стимулює музика. Сангвінік і холерик більше, ніж флегматик і меланхолік, схильні до сприйняття й опрацювання ймовірної інформації.

Співвідношення сигнальних систем і успішність розумових дій

І.Павловим усі люди були поділені на три групи залежно від співвідношення першої й другої сигнальних систем. Ті, у кого переважає перша сигнальна система, характеризуються перевагою безпосереднього чуттєвого відображення дійсності в образній формі, а ті, у кого переважає друга сигнальна система, - характеризуються перевагою відображення дійсності у понятійній формі за допомогою абстрактного мислення. Перших було віднесено до художнього типу, а других – до мисленнєвого. Третій тип – змішаний.