Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 ЛЕКЦІЇ СТУДЕНТАМ І КУРСУ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.21 Mб
Скачать

2. Багатоплановий характер спілкування

Г. Андреєва виділила три аспекти спілкування: комунікативну (обмін інформацією), інтерак­тивну (обмін діями й організація взаємодії партнерів) та перцептивну (взаємне сприйняття партнерів зі спілкування і встановлення на цій основі взаєморозуміння).

Комунікативний аспект – це різні форми та засоби обміну і передавання інформації, завдяки яким стають можливими збагачення досвіду, нагромадження знань, оволодіння діяльністю, узгодження дій та взаєморозуміння людей. Комунікація може відбуватися і без участі свідомості – шляхом невербальної поведінки (погляд, вираз обличчя, пози, міжособистісна дистанція, інтонації голосу). Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі – в процесі мовного спілкування.

Спілкування завжди передбачає певний вплив на інших людей, зміну їх поведінки та діяльності. У цьому разі виявляється інтерактивний аспект спілкування, функція впливу. Поради, інструкції, вимоги, накази, що висловлені у мовній формі та адресовані іншій особі, є спонуканнями до дії та регуляторами її поведінки. Інтерактивний компонент структури спілкування пов'язаний з обміном діями між людьми, з організацією їхньої спільної діяльності. У психології виді­ляють два типи взаємодії – кооперативну і конку­рентну. Кооперативна взаємодія спрямована на підсилення контактів між людьми, на збільшення їхньої привабливості, а конкурентна – на зменшення контактів і ступеню симпатії та привабливості лю­дей.

Присутність інших осіб суттєво впливає на діяльність, поведін­ку, стан людини, навіть якщо прямий контакт між ними не вста­новлюється. Форма впливу, за якої підвищується продуктивність діяльності однієї людини під впливом іншої або групи людей, на­зивається фасилітацією. Наприклад, спортсмен у присутності суперника або іншої людини покращує свій результат.

Крім форм впливу, розрізняють три способи взаємодії: пере­конання, наслідування, навіювання. Переконання – це процес логічного обґрунтування певного судження або умовиводу. Наслідування – це відтворювання індивідом певних рис по­ведінки, манер, дій, вчинків. Навіювання – психологічний вплив однієї людини на іншу або групу людей, розрахований на некритичне сприймання слів і ви­ражених у них думок. Одна з притаманних людині властивостей психіки, при цьому найбільш висока навіюваність у дітей.

Перцепція – це процес сприймання один одного партнерів і встановлення на цій основі взаєморозуміння. Обмінюючись інформацією, встановлюючи комунікативні зв'язки для досягнення цілей діяльності, взаємодіючи і здійснюючи різнобічні впливи на інших партнерів, люди безпосередньо сприймають один одного і мають можливість пізнавати фізичні, психологічні та індивідуальні особливості одне одного. Перцептивний компонент спілкування передбачає сприймання, розумін­ня і оцінення людини людиною.

Психологічні механізми, які за­безпечують процес сприймання й оцінки іншої людини: 1) механізми пізнання й розуміння людьми один одного (іденти­фікація, емпатія, атракція); 2) механізми оцінки самого себе (рефлексія) у процесі спілкування; 3) механізми, які забезпечують прогнозування поведінки парт­нера по спілкуванню (каузальна атрибуція).

Ідентифікація – ототожнення себе з іншою людиною або з гру­пою, зразком. Ідентифікація допомагає зрозуміти почуття іншо­го, його переживання, вчинки. Ми ніби ставимо себе на місце іншої людини і відновлюємо в пам'яті, що самі переживали у відповід­ний момент.

Рефлексія – усвідомлення людиною того, як вона сприймаєть­ся партнером по спілкуванню, корекція своєї поведінки відповід­но до можливої поведінки іншого.

Сприймання людини людиною супроводжується явищем стереотипізації. Стереотип – це образ людини, який сформувався та яким користуються як штампом. Звичайно стереотип виникає на основі обмеженого минулого досвіду. Особливо поширеними є ет­нічні стереотипи, коли на основі обмеженої інформації про окре­мих представників певної етнічної групи робляться упереджені висновки стосовно всієї групи. Найбільш поширеними є стерео­типи про безпосередній зв'язок між зовнішніми даними людини й рисами її характеру та інтелектом.