Мотивація і особистість Питання, які виносяться на обговорення

1. Поняття особистості. Індивід, особистість, індивідуальність

2. Концепції розвитку особистості (біологічна, соціогенетична, двофакторна)

3. Структура особистості (А. В. Петровський, К. К. Платонов)

4. Самосвідомість та «Я-концепція» особистості. Структура Я-концепції

5. Спрямованість особистості. Типи спрямованості особистості

6. Мотиваційна сфера особистості. Мотивація як компонент структури учбової діяльності

7. Формування та розвиток особистості: періодизація Д.Б. Ельконіна. Стадії розвитку особистості за Е. Еріксоном

Характеристики зрілої осо­бистості

8. Проблеми особистісного зростання школярів

1. Поняття особистості. Індивід, особистість, індивідуальність

Поняття особистості у психології розглядається у контексті його співставлення з поняттями “індивід”, “людина”, “індивідуальність”.

Людина позначає переважно біосоціальну сутність. На біологічному рівні вирізняють категорію «індивід» (індивідуум). Людина народжується індивідом, а особистістю стає в процесі соціалізації. Індивід – це одинична природна істота, окрема людина, представ­ник біологічного людського роду. Основними ознаками індивіда є цілісність суб'єкта та наявність у нього індивідуа­льно-своєрідних властивостей, які відрізняють саме цього індивіда від інших (стать, вік, національність, зовнішність, освіта тощо).

Специфічною особливістю людини як біологі­чної істоти є пряма хода, пристосування рук до трудової ді­яльності, високорозвинений мозок. Як соціаль­на істота, людина наділена свідомістю, завдяки якій здатна не лише свідомо відображати світ, але й перетворювати його у відповідності зі своїми потребами й інтересами. Людина – істота суспільна.

Людина – но­сій свідомості. Вершиною роз­витку свідомості як у філо­генезі, так і в онтогенезі є само­свідомість людини.

Особистість – відносно пізній продукт су­спільно-історичного й онтогенетичного розвитку. Особистістю людина не народжується, а стає в процесі спілкування й спільної діяльності з іншими особистостями. Основним у характеристиці осо­бистості є її суспільна сутність. Отже, особистість – діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, який займає певне ста­новище в суспільстві й виконує певну суспільну роль. С.Д. Максименко визначає особистість як нову соціокультурну форму існування психіки людини як біологічної істоти, яка являє собою цілісність, здатну до саморозвитку, самовизначення, свідомої предметної діяльності, поведінки і саморегуляції та має унікальний і неповторний внутрішній світ.

Особистість – соціалізований індивід, і сутність її – у соціальності. Розвиток особистості здійснюється в умовах соціалізації індивіда і його виховання.

Індивідуальність – це найвужче за змістом поняття з усіх, визначе­них вище. Воно містить в собі лише ті індивідуальні й особистісні властивості людини, таке їх поєднання, які конкретну людину відрі­зняють від інших людей. Індиві­дуальність – неповторність поєднання природних та соціальних якостей індивіда, що втілюється у виявах його темпера­менту, характеру, здібностей, особливостей перебігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мов­лення, почуттів, волі), особливостей її мотиваційної сфери, специфіці потреб та інте­ресів, стилю діяльності. “Індивідуальність – це глибина особистості” (Б. Г. Ананьєв).

Психологічні характеристики особистості: ідейність (принциповість, послідовність, порядність), цілеспрямо­ваність (конкретний вияв цілісної орієнтації особистості, осно­ваної на потребах й інтересах, переконаннях і соціаль­них установках індивідуума, вимогах суспільства та ко­лективу), моральна вихованість (ставлення до людей, до справи, суспільних обов'язків), духовне ба­гатство (різносторонність розвитку духовних потреб і інтересів; великий об'єм знань, вмінь і навичок; розви­нуті здібності, які забезпечують творчість у діяльності), цілісність (єдність особистих і суспільних інтересів, висока ідейна і моральна вихованість), стійкість (постійність психічного складу, смислова єдність думок і вчинків), мінливість (пластичність, здатність до змін при збереженні базових особистісних рис), активність (внутрішні передумови для подаль­шого розумового, фізичного, морального, політичного, естетичного розвитку особистості), оригіналь­ність (те, що помітно виділяє особистість із оточення і ра­зом з тим являє соціальну цінність).