7. Розвиток емоційної сфери в онтогенезі

Здатність до емоційних переживань проявляється одразу після появи дитини на світ. У ранньому віці емоції зумовлювалися безпосередньо оточуючими впливами, у дошкільника вони починають опосередковуватися його ставлен­ням до тих чи інших явищ. Внаслідок появи опосередкованості емоцій вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керо­ваними.

Емоційний розвиток молодшого школяра прямо пов'язаний зі зміною способу життя і розширенням кола спілкування дитини. Діти цього віку вкрай емоційні, але поступово вони оволодівають уміннями керувати своїми емоційними станами, стають більш стриманими, врівноваженими. Основним джерелом емоцій є учбова та ігрова діяльність (успіхи і невдачі в навчанні, взаємини в колективі, читання літератури, сприймання телепередач, фільмів, участь в іграх тощо). Емоційну сферу молодших школярів складають переживання нового, здивування, сумніву, радощів пізнання, які, у свою чергу, є базою розвитку допитливості та формування пізнавальних інтересів. Для молодших школярів загалом характерним є життєрадісний, бадьорий настрій.

У молодшому шкільному віці відбувається розвиток емоційної виразності, що позначається у великому багатстві інтонацій, відтінків міміки. Характерною рисою молодшого шкільного віку є емоційна вразливість, увага до всього яскравого, незвичайного.

Активно розвиваються соціальні емоції, такі, як самолюбство, почуття відповідальності, почуття довіри до людей і здатність дитини до співпереживання. Розвивається в учнів усвідомлення своїх почуттів і розуміння їх вияву в інших людей.

Особливості почуттів молодших школярів: 1) почуття у формуванні особистості є провідними, оскільки потреба в позитивних ситуаціях спричиняє виникнення складних почут­тів (моральних, інтелектуальних, естетичних); 2) розвиваються співчуття, співпереживання як ідентифікація себе з іншими; 3) для молодших школярів характерні основні негативні вияви: а) ревнощі: домагання любові рідних або значущих лю­дей; б) заздрість: з'являється в суперництві під час домагання визнання, особливо в розподілі ролей; в) “гра на публіку”; 4) у молодшому шкільному віці втрачається дитяча безпосередність: дитина міркує перш, ніж діяти, починає приховувати свої переживання.

Особливості емоцій та почуттів підлітків. Переживання підлітка стають глибшими, з'являються більш стійкі почуття, вплив емоцій на духовне життя стає більш очевидним. Для підлітків характерна легка збудливість, різка зміна настроїв і переживань. Проте підліток краще, ніж молодший школяр, може керувати виникненням своїх почуттів. У певних ситуаціях шкільного життя (погана оцінка, догана за погану поведінку) підліток приховує під маскою байдужості тривогу, хвилювання, засмучення.

У більшості підлітків відзначаються емоційна нестабільність і амбівалентність почуттів. Нестійкість емоцій обумовлюється значною невпевненістю підлітка відносно правильності виборів форм поведінки. Зміни у почуттях підлітків зумовлюються новим їх станови­щем у соціальному середовищі. Прагнення зайняти це станови­ще, а саме: швидше стати дорослим, породжує нову гаму пере­живань. Для підлітка характерні перепади настрою – від невтримних веселощів до зневіри, а також ряд інших полярних якостей.

Підлітки винятково егоїстичні, вважають себе центром всесвіту і єдиним предметом, гідним інтересу. У той же час вони здатні на безмежну відданість і самопожертву.

Особливості емоцій та почуттів старшокласників

Цей вік надзвичайно значимий для розвитку емоційної сфери людини. Можна сказати, що це “критичний” вік, оскільки в цей час закладаються основи емоційного життя людини, які стануть фундаментом емоційності у зрілості. При переході від підліткового до юнацького віку самопізнання молодої людини утрачає свою емоційну напруженість і існує вже на спокійному емоційному фоні. В емоційному житті старшокласників виявляються прогресивні тенденції. Спостерігається значне збагачення їх емоційної сфери. Нові емоції викликаються не тільки конкретними об'єктами, а й взаємовідносинами з іншими людьми, новими видами діяльності, їх змістом, перебігом і результатами.

Інтелектуальна діяльність старшокласників набуває нового емоційного забарвлення. Мислення старшокласників сповнене завзятості. Вони завжди уважно слухають вчителя. Вони або зовсім перестають слухати, якщо їм не цікаво, або слухають емоційно, пристрасно, напружено. Високого розвитку досягають на цьому етапі онтогенезу інтелектуальні почуття. Виникає і більш точне регулювання почуттів. Якщо підліток ховає свої переживання під виглядом байдужості, то юнак вже вміє не лише ховати почуття, але й маскувати їх.

Юність – вік специфічної емоційної сенситивності. Для емоційного життя юнаків характерно те, що в ці роки не тільки переживаються предметні почуття (спрямовані на конкретну подію, особу, явище), але і формуються почуття узагальнені (почуття прекрасного, почуття трагічного, почуття гумору та ін.). Ці вищі почуття виражають загальні, більш-менш стійкі світоглядні установки особистості. Їх називають світоглядними почуттями.

У юнацькому віці відбувається формування загальної емоційної спрямованості особистості, тобто закріплення ієрархії цінностей тих чи інших переживань. Загальна емоційна спрямованість людини визначається насамперед у виборі тієї сфери діяльності, що найбільш відповідає цій спрямованості. Юнаки та юнки, незалежно від типу нервової системи, значно стриманіші і врівноваженіші порівняно з підлітками. Емоційні труднощі та негаразди не є типологічними для юнацького віку.