6. Емоційні властивості особистості

Конкретними емоційними властивостями особисто­сті є емоційна стійкість, запальність, емоційна чуйність, вразливість, емоційна глибина, емоційна ригідність, лабільність емоцій, емоційна стійкість, експресивність, емоційність тощо.

Запальність. Емоційна збудливість відповідає загальній збудливості нервової системи, є важливою в діяльності, пов'язаній із творчістю, мистецтвом. Часто її супроводжує дратівливість, навіть гнів, що знижує ефективність діяльності.

Запальну особу характеризують емоційна вразливість, бурхлива реакція на емоційні подразники, ситуа­ції, нездатність переборювати надмірне емоційне збуд­ження під час складної діяльності. Емоційно-запальні люди не здатні проявляти силу волі, терплячість, напо­легливість, самовладання та витримку.

Емоційна чуйність. Наділені нею люди легко і швидко емоційно реагують на різні впливи – соціальні події, процес спілкування, особливості партнерів тощо. Протилежна цьому втрата емоційного резонан­су – цілковита або майже цілковита відсутність емо­ційної реакції на події.

Вразливість. Вона проявляється у бурхливому емо­ційному реагуванні на події, ситуації, предмети, сто­сунки, її зумовлюють типологічні (тип нервової систе­ми) особливості людини, життєвий досвід, спонукальна сфера, час, відсутність самовладання. У вразливих людей емоції переважають над пізнавальною функцією сприйняття світу.

Емоційна глибина. Одні і ті самі почуття різні люди переживають неоднаково. Виявляється емоційна глибина в переживанні цілого спектра взаємопов'язаних емоцій, що стосують­ся сутнісних ставлень і смислів людини.

Емоційна ригідність (стійкість емоцій). При її визна­ченні за основу беруть проміжок часу, протягом якого емоція продовжує проявлятися, попри те що обставини змінилися і збудник перестав діяти. Емоційно ригідних людей характеризують «в'язкість», стабільність емоцій.

Лабільність (рухливість, швидке переключення) емоцій. Найхарактерніші її ознаки – швидка емоційна реакція на зміну ситуацій, обставин і партнерів, віль­ний вихід з одних емоційних станів і входження в інші. Занадто виражена лабільність емоцій може ускладню­вати міжособистісні і групові стосунки, оскільки такі люди надто реактивні, імпульсивні, погано керують собою. Різке її вираження робить людину нездатною мати тверді погляди і переконання, симпатії та антипа­тії. Емоційна лабільність властива особам із високим нейротизмом (тривожністю).

Емоційна стійкість. Ця інтегративна властивість формується на основі взаємодії емоційних, вольових, інтелектуальних і мотиваційних компонентів психічної діяльності людини, яка забезпечує оптимальне дося­гнення мети діяльності в складній емоційній ситуації. Характеризується емоційною незворушністю, невраз­ливістю, нереагуванням людини на емоційні подразни­ки, ситуації, здатністю переборювати надмірне емоцій­не збудження під час складної діяльності. Емоційно стійкі особистості здатні гальмувати емоційні реакції, виявляти «силу волі», терплячість, наполегливість, самоконтроль, витримку.

Експресивність. Її критерієм є здатність людини виражати свої емоції через зовнішні прояви – міміку, жести, голос, рухові реакції. Експресивність – це функція виявлення сили емоцій і контролю людини за їх вираженням.

Емоційність.. Основними її характеристиками є вразливість, імпульсивність і емоційна лабільність. Вразливість – це афективна сприйнятливість людини, чуйність до емоціогенних впливів, емоційне реагування за найменших для цього підстав. Імпульсивність – швидкість, із якою емоція стає спонукальною силою вчинків і дій без їх попе­реднього обмірковування і свідомого рішення викона­ти. З емоційною збудливістю безпосередньо пов'язані інтенсивність і тривалість емоцій. Що більше виражена емоційність, то сильніший вплив на ефективність діяльності (обернена залежність). За усіма критеріями жінки емоційніші за чоловіків. Негативні емоції легше виникають, інтенсивніше і довше переживаються.

Емоційність корелює з товариські­стю. Особи з позитивними емоційними настановами (домінуванням емоції радості) мають ширше коло спіл­кування, ніж схильні до переживання негативних емо­цій (страху, суму).

Важливою якістю людини є емпатія – здатність розуміти, відчувати емоційні стани інших людей. Її рівень має генетичні передумови, а також є результатом спеціальних зусиль. За словами К. Роджерса, «бути у стані емпатії означає сприймати внутрішній світ іншого точно, зі збереженням емоційних та смислових відтін­ків... Ніби станеш цим іншим, але без втрати відчуття «ніби». Так відчуваєш радість або біль, як він їх відчуває».

З емоціями пов'язана навіюваність (суб'єктивна готовність піддатися стороннім впливам) і зараження (процес безпосереднього передання емо­ційного стану від однієї людини до іншої на психофізіо­логічному рівні контакту поза свідомим впливом). За таких обставин емоції переважають розум.

Типи емоційної індивідуальності особистості

Емоційні натури збудливі, дуже легко «запалюються» під впливом подразників. Для них характерна поривчастість, ім­пульсивність, яка часто пере­ходить в афект.

Сентиментальні натури характе­ризуються схильністю до спогля­дання. Світ відображається наче через призму переживань і емоцій­них станів. Чутливі і пасивні: їх по­чуття не викликають активної дія­льності, світ їхніх переживань наче замкнений в самому собі.

Пристрасні натури виключно дійові, проявляють прагнення і відданість улюбленій справі, вони живуть багатим і напру­женим, емоційно насиченим життям. У них завжди є пред­мет пристрасті. Це люди глибоких, великих почуттів.

Холодні натури. Інколи їх на­зивають «людьми холодного розрахунку». Це люди, у яких почуття, емоційні стани про­являються в такій міні­мальній мірі, що практично майже не мають впливу на їх поведінку, вчинки і дії

Емоційність як властивість особистості

Емоції відповідно до їхніх основних характеристик відносяться до кожного із трьох типів психічних явищ: психічним процесам, психічним станам і психічним властивостям особистості.

Емоції як психічний процес характеризуються короткочасністю й динамічністю, мають явно виявлений початок і завершення. До емоційних процесів можна віднести, наприклад, почуттєвий тон, ситуативні емоції. Емоції як психічний стан відрізняють відносна сталість і достатня тривалість. Вони існують як єдність переживання й поводження людини. До емоційних станів можна віднести настрої, стреси. Афекти, хоча і являють собою короткочасні емоційні реакції, також є психічними станами, через те, що вони утворять цілісний синдром емоційних і поведінкових реакцій і мають тривалу післядію.

Якщо емоційні процеси й стани часто виникають і однотипно переживаються у схожих ситуаціях, вони набувають стійкості і закріплюються в структурі особистості, стають емоційними властивостями особистості. Так само, як і всі емоційні явища, вони характеризуються знаком, модальністю й силою. Це можуть бути такі властивості, як життєрадісність, оптимізм, чутливість, стриманість або песимізм, нечутливість, дратівливість тощо. Деякі емоційні властивості, зокрема врівноваженість, запальність, уразливість, залежать від властивостей нервової системи й темпераменту. В основному ж емоційні властивості особистості формуються в процесі життєдіяльності людини, у системі певних життєвих ситуацій і взаємин як результат найбільш часто повторюваних емоційних станів.

Наприклад, при виконанні якої-небудь діяльності дитина зазнає невдачі. Це викликає в неї негативні емоції – прикрість, невдоволення собою. Якщо в такій ситуації дорослі підтримають дитину, допоможуть виправити помилки, пережиті емоції залишаться лише прикрим епізодом у її житті. Якщо невдачі повторюються й дитині при цьому дорікають, соромлять, називають нездарою або ледачою, у неї розвивається емоційний стан фрустрації. Це виявляється у тривалих, негативних переживаннях, у втраті інтересу до даної діяльності, її дезорганізації й ще більшому погіршенні результатів. Якщо сформована система взаємин зберігається протягом тривалого часу, фрустрація стає стійким способом реагування на невдачі й перетворюється у властивість особистості – фрустрованість. Тепер уже кожний свій неуспіх дитина уважає закономірним, вона втрачає впевненість у собі, у неї формується занижена самооцінка, знижується рівень домагань.

Психологічна корекція виявів фрустрованості викликає значні труднощі, хоча й можлива при правильній організації діяльності дитини з урахуванням її інтересів і здатностей, при зміні умов життя й системи взаємин з оточуючими людьми.

Між емоційними процесами, станами й властивостями особистості існує взаємозалежність. Емоційні властивості особистості формуються як закріплення емоційних станів. Згодом вони стають важливим фактором, що визначає протікання всіх емоційних процесів і станів.