2. Види емоцій і почуттів, їхня характеристика.

Серед емоцій розрізняють простіші – складніші; базові – вторинні; позитивні – негативні; активні (стенічні) – пасивні (астенічні); емоційні реакції та емоційні стани.

Прості емоції мало усвідомлюються, виникають у результаті задоволення первинних потреб людини (харчування, сон, відпочинок, безпека). Прості емоції: пов'язані з безпосереднім відображенням взаємовідно­шень людини з певними об'єктами; викликаються безпосередньою дією на організм тих чи інших об'єктів; пов'язані із задоволенням первинних потреб людини; виникають одночасно з відчуттям смаку, запаху, кольору тощо; можуть бути приємними чи неприємними для людини; безпосередньо пов'язані з відчуттями (їх називають емо­ційним тоном відчуттів); виконують регулюючу роль у житті й діяльності учня, учителя; спонукають людину шукати одних, уникати інших об'єктів, відмовлятись від чогось, захищатись.

Складні емоції пов'язані із розумінням тих об'єктів, які викликали емоцію, а також із усвідомленням їх життєвого значення. Вони виникають під час спілкування з людьми, у процесі діяльності, пов'язані з розумінням, усвідомленням людиною об'єктів, які викликають переживання (К. Е. Ізард).

За своєю природою емоції можуть бути первинними (базовими) і вторинними (інтелектуальними).

Базові емоції. Вони є вродженими і становлять основу для формування складніших емоційних процесів, станів та емоційно-особистісних якостей. До них належать радість, горе, страх, гнів, подив, відраза (К. Е. Ізард). Певною мірою базові емоції притаманні вищим тваринам.

Вторинні емоції. Основані вони на складніших процесах, супроводжуються значними фізіологічними змінами і в різних комбінаціях поєднують базові. Серед вторинних емоцій виокремлюють:

1) альтруїстичні емоції. Виникають на основі потре­би в сприянні, допомозі, заступництві за інших людей;

2) комунікативні емоції виникають на основі потреби у спілкуванні: бажання спілкуватися, ділитися думками та переживаннями.

3) глоричні (лат. gloria – слава) емоції. Пов'язані з потребою в самоствердженні, славі, прагненням здобу­ти визнання, пошану;

4) практичні (праксичні) емоції – такі емоції викликані діяльністю, змінами в ході роботи, успішністю та неуспішністю, труднощами здійснення та завершення; бажання дійти успіху в роботі; почуття напруження; захопленість роботою; приємне задо­волення від того, що робота зроблена.

5) пугнічні (лат. pugna – боротьба) емоції. В їх осно­ві – потреба подолання небезпек, яка «заряджає» на боротьбу. Спонукають до цього бажання гострих відчут­тів, захоплення небезпекою, ризиком, спортивний азарт, «спортивна злість», межова мобілізація можливостей;

6) романтичні емоції. Пов'язані з прагненням до всього незвичайного, таємничого, незвіданого. Їх озна­ки – очікування «світлого дива», почуття щасливої долі, особливої значущості;

7) Гностичні (інтелектуальні) емоції пов'язані з потребою у пізнавальній гармонії, прагнення зрозуміти те, що відбувається, проникнути в сутність явища. Їх зумовлюють не просто потреба в новій інформації, а прагнення впорядкувати її, досягти «пізнавальної гармонії». А. Ейнштейн називав це «втечею від здивування» («когнітивною гармонією»);

8) естетичні емоції. Відображають потреби людини в гармонії, прекрасному;

9) гедоністичні (грец. hodong – насолода) емоції. Пов'язані із задоволенням потреби в тілесному і душе­вному комфорті;

10) акізитивні (франц. acquisition – придбання) емо­ції. Найчастіше переживають їх люди з вираженим інтересом до нагромадження, колекціонування, при­дбання речей (Б. І. Додонов)

Стенічні почуття (ті, що бадьорять) – підносить життєвий тонус, посилюють силу та енергію людини.

Астенічні почуття (ті, що гнітять) – знижують життєвий тонус, зменшують силу та енергію людини.

У вітчизняній психології традиційно виокремлюють такі види емоційних реакцій: 1) емоційний тон відчуттів; 2) емоції (включаючи афекти); 3) настрої.

Емоційні реакції (гнів, радість, туга, страх) поділяються на емоційний відгук, емоційний спалах й емоційний вибух (афект). Емоційний відгук є найбільш динамічним і постійним явищем емоційного життя людини, відображаючи швидкі й неглибокі переключення в системах відносин людини до рутинних змін ситуацій повсякденного життя.

Більш виражена інтенсивність, напруженість й тривалість переживання притаманна емоційному спалаху, який здатний змінити емоційний стан, але не пов´язаний із втратою самовладання. Для емоційного вибуху характерна емоційна реакція, яка бурхливо розвивається, великої інтенсивності з ослабленням вольового контролю над поведінкою і полегшеним переходом у дію. Це короткочасне явище, після якого настає занепад сил або навіть повна байдужість, сонливість.

До емоційних станів відносяться страх, тривога, сором, гнів, роздратування, радість та ін.

Види почуттів

Особливою формою переживань є вищі почуття, у яких втілене все багатство саме людських стосунків. Вищі почуття поділяють на моральні, інтелектуальні, естетичні, практичні. Вищі почуття відображають переживання й ставлення людини до явищ соціальної дійсності.

Моральні почуття – це почуття, які переживає людина вна­слідок усвідомлення відповідності чи невідповідності своєї пове­дінки вимогам суспільної моралі (патріотичні почуття, дру­жба, любов, почуття обов'язку, гуманність, доброзичливість, співчуття). Вищим рівнем моральної саморегуляції особистості є совість. Моральні почуття можуть бути позитивними і нега­тивними. До позитивних моральних почуттів належать симпатія, прихильність, дружба, любов, кохання, зако­ханість. Серед негативних моральних почуттів розрізня­ють ворожість, озлобленість, цинізм, заздрість тощо.

Релігійні почуття виявляються в ставленні людини до Бога і переживаються як радісна зустріч із трансцендентною (поза людиною) та іманентною (наяв­ною у внутрішньому світі) реальністю.

Практичні (праксичні) почуття – це почуття, які виникають у процесі прак­тичної діяльності (почуття рішучості, напруження, сміливості).

Інтелектуальні – переживання, які виникають в процесі розумової, пізнавальної діяльності людини. Такими є почуття любові до знань, почуття нового, здивування, натхнення, інтерес, зацікавленість, здогадка, сумнів, упевненість тощо.

Естетичні – емоційне ставлення людини до прекрасного в природі, житті людей і мистецтві.