3. Функції та індивідуальні особливості уяви

Функції уяви: 1) моделювання кінцевого результату діяльності й тих засобів, які необхідні для її виконання; 2) створення програми поведінки людей, коли проблемна ситуація невизначена; 3) створення образів, які не програмують діяльність, а підміняють її; 4) створення образів об’єктів з опорою на схеми, графіки, описи тощо; 5) створення принципово нових предметів та явищ.

Існують індивідуальні, типологічні особливості уяви (пов'язані зі специфікою пам'яті, сприймання і мислення). В одних людей переважає конкретне, образне сприймання світу (художній тип), у інших – оперування абстрактними символами, поняттями (розумовий тип).

4. Процеси створення образів уяви

Процеси створення образів уяви:

1) аглютинація – створення нового образу шляхом сполучення елементів, узятих із різних уявлень (русалка, кентавр, пегас, хатинка на курячих ніжках тощо); 2) гіперболізація – це збільшення предмета (велетень Гулівер), зміна кількості його частин (дракони з сімома головами, багаторукі богині з індійської міфології) або перебільшення сили (бога­тирі); 3) літота – зменшення предмета (Котигорошко, хлопчик-мізинчик, Дюймовочка); 4) акцентування – довільне підкреслення, виділення певних властивостей об'єкта, окремих його рис (дружні шаржі, карикатури); 5) типізація – одна з форм узагальнення, для якої характерним є виділення суттєвого, що повторюється в однорідних фактах і втілюється в конкретному образі. Наприклад, Отелло – образ, у якому втілені риси типового ревнивця; 6) схематизація – створення нового образу шляхом зглажування розбіжностей між об’єктами одного класу або виду, відкидання зайвих і другорядних деталей, і натомість виділення рис схожості (схематичне зображення квітки, схематичне зображення людини на знаках дорожнього руху тощо) 7) аналогія як уподібнення (літальні апарати створені за аналогією до птахів, підводні човни – до риб тощо); 8) символізація – використання символів (сни як послання від власного несвідомого).

5. Фізіологічна основа уяви. Уява та органічні процеси

Ідеомоторний акт – перехід уявлення про рух м'язів у реальне виконання цього руху (інакше кажучи, поява нервових імпульсів, що забезпечують рух, щойно виникає уявлення про нього). Ідеомоторний акт є мимовільним, неусвідомленим і, як правило, має слабко виражені просторові характеристики.

Антиципація – здатність особистості в тій або іншій формі передбачати розвиток подій, явищ, результатів дій. У психології розрізняють два поняття антиципації: здатність людини уявити можливий результат дії до її здійснення, а також можливість людини уявити спосіб розв'язання проблеми до того, як вона реально буде вирішена.

Ятрогенія – несприятливі зміни психічного стану і психо­генні реакції, що провокують виникнення неврозів, як результат неправильних (некваліфікованих) дій лікаря, що здійснює нена­вмисний вплив на пацієнта внаслідок необережних висловлювань про важкість захворювань або неправильний прогноз хвороби; необачне посилання на погане закінчення аналогічних захворю­вань в інших людей. Ятрогенні захворювання виявляються у без­лічі форм і характеризуються наявністю різноманітних депресив­них та іпохондричних станів.