7. Індивідуальні відмінності в мисленні людини та її інтелект

Індивідуальні особливості мислення залежать від співвідношення в ньому чуттєвого і мислительного, образу й слова; співвідношення аналізу й синтезу в мисленнєвому процесі; типологічних особливостей нервової системи, які характеризуються силою, врівноваженістю, рухливістю процесів збудження і гальмування.

До індивідуальних особливостей мислення належать самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість. Самостійність – вміння побачити і сформулювати нову проб­лему без сторонньої допомоги; осмислити і використати суспільний досвід, при цьому бути незалежним у своїх поглядах, сміливо ви­словлювати думку. Наслідувальність розуму виявляєть­ся в постійному копіюванні відомих способів міркування, у відсут­ності потреби зробити самостійні кроки у розв'язанні проблеми. Гнучкість – вміння змінити спосіб вирішення проблеми, якщо він не задовольняє умову. Людина з гнучким розумом уміє розглядати всі, навіть суперечливі точки зору, зважувати їх істинність. Протилежною цій якості є інертність розуму, що виявляється у малорухомості мислення, у здатності мислити лише звичним способом, лише за звичною схемою. Аналітичність, логічність думок – уміння виділяти істотне й узагальнювати, послідовно та чітко приймати рішення, доречно висло­влюватися. Розсудливість – вміння оцінити ситуацію, відповідно до цього будувати свою поведінку. Винахідливість – уміння знайти вихід з будь-якої ситуації, розв'язати будь-яку проблему.

Глибина думки – здатність детально аналізувати, порівнювати та знаходити істотне, здійснювати різносторонній підхід до розв'я­зання проблеми, аргументувати її рішення і не обмежуватися вузь­ким колом ідей. Повер­ховість розуму – протилежна якість, що виявляється у вирізненні поверхових, несуттєвих, випадкових особливостей та зв'язків між ними, на основі яких не можна зробити правомірних висновків. Широта мислення – здатність охопити широке коло питань у різних галузях знання та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності.

Послідовність мислення виявляється в умінні дотри­муватися логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обґрунтуванні. Послідовним можна назвати мислення людини, яка суворо дотримується теми міркування, не відхиляється в бік, не “перестрибує” з однієї думки на іншу, не змінює предмет міркування. Швидкість мислення – це здатність швидко розібратися у складній ситуації, обдумати правильне рішення й прийняти його. Критичність мислення – здатність суб'єкта пізнавальної діяльності не потрапляти під вплив чужих думок, об'єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явищ чи фактів, виявляти цінне та помилкове в них.

8. Розвиток мислення

Розвиток мислення школярів різних вікових груп

Першим видом мислення в онтогенезі є наочно-дійове, що спирається на предметну діяль­ність дитини. Провідною умовою розвитку мислення виступає пред­метна діяльність дитини, прагнення її до вирішення виникаючих практичних завдань. У ранньому віці починають складатися розумові операції. Пізнання дійсності у дошкіль­ника відбувається у наочно-образній формі, з'являється міркування (розгор­нений розумовий процес), планування, бурхливо розвиваються розумові операції.

З початком шкільного навчання пізнавальний досвід дитини набуває якісно нової структури, дитина користується низкою способів розумової діяльнос­ті, серед яких: самостійне формулювання запитань-проблем; по­шук відповіді на них з опорою на міркування вголос, з викорис­танням порівняння й узагальнення, аналогії; висування можливих варіантів рішення, аргументів; обґрунтування висновків.

Особливості мислення молодших школярів: 1) з початком навчання в структурі мислення дитини зростає значущість абстрактних компонентів порівняно з конкретно-образними; 2) відбувається поступове зростання рівня системності та кри­тичності мислення, що призводить до спроможності молодшого школяра розв'язувати інтелектуальні завдання, які вимагають кількох логічно пов'язаних розумових дій; 3) розвивається здатність учня підходити до вирішення практичного завдання у внутрі­шньому плані за допомогою формулювання, без звернення до практичних дій; 4) здійснюється подальший розвиток розумових операцій, що призводить до появи у школяра дедуктивного мислення, вміння узгоджувати свої думки між собою і усувати суперечності у своїх мірку­ваннях, приходячи до правильних висновків; 5) дитина починає оволодівати засобами свідомого, довільного аналізу, синтезу, порівняння. Мисленнєві дії поступово стають свідомо контрольованими актами.

Особливості мислення підлітків: 1) розвиваються словесно-логічне мислення, монологічне, діалогічне і писемне мовлення, відбуваються становлення довільності пізнавальних процесів, вироблення індивідуального стилю інтелектуальної діяльності; 2) поглиблюється зміст мислення, удосконалюються його засоби, формуються розгорнені міркування і умовиводи, а з недостатньо усвідомлених і мимовільних вони стають довільними і свідомо регульованими; 3) підліток, абстрагуючись від світу конкретного, наочного матеріалу, міркує в суто словесному плані. Основним інтелектуальним новоутворенням даного періоду є здатність до роздумів за допомогою вербально сформованих гіпотез, а не маніпулювання з конкретними предметами. Мислення стає менш предметним і наочним; 4) хоча абстрактне мислення підлітка перебуває в стадії його становлення, рефлексивність мислення дозволяє підлітку аналізувати абстрактні ідеї. З конкретно-понятійного мислення підлітка поступово стає абстрактно-понятійним; 5) виявляється здатність оперувати гіпотезами при вирішенні інтелектуальних завдань; можливість аналізувати абстрактні ідеї, шукати помилки і логічні протиріччя в абстрактних судженнях; 6) у підлітків поступово формуються такі якості мислення як послідовність, гнучкість, точність, самостійність і критичність. Самостійність мислення проявляється в спроможності підлітка розв'язувати задачі, доступні для учнів даного віку, без сторонньої допомоги розбиратися у нових фактах, явищах, подіях, спираючись на нові знання. Самостійність тісно пов'язана з критичністю.

Основна особ­ливість розумової діяльності учнів середніх класів – підвищення з кожним роком спроможності до абстрактного мислення, зміни співвідношення між конкретно-образним й абстрактним мисленням на користь останнього.

Особливості мислення старшокласників: 1) домінування словесно-логічного типу мислення, його варіативність; 2) перехід до вищих рівнів абстрагувального та узагальнювального мислення 3) учні засвоюють багато наукових понять, навчаються використовувати їх в процесі вирішення різних задач. Це означає сформованість у них теоретичного, або словесно-логічного, мислення. Завдяки цьому процес міркування стає економнішим і продуктивнішим; формується система взаємопов'язаних узагаль­нених і образних операцій; 4) істотну роль у розумовій діяльності старшокласників починають відігравати наукові гіпотези, пошукові міркування. Розвивається здатність міркувати, обґрунтовувати свої судження, доводити істинність висновків, контролювати процес міркування, переходити від розгорнених до згорнених його форм. Процес міркування стає економнішим і продуктивнішим. Мислення стає часто дедуктивно-гіпотетичним.

Тема: Уява

1. Поняття про уяву

2. Класифікація і види уяви.

3. Функції та індивідуальні особливості уяви.

4. Процеси створення образів уяви.

5. Фізіологічна основа уяви.Уява та органічні процеси.