5. Види мислення, їхні особливості та характер взаємодії. Особливості педагогічного мислення

За формою або змістом: наочно-дійове, наочно-образне, абстрактно-логічне. За характером розв'язування задач: теоретичне, практичне. За ступенем розгорнутості: дискусійне, інтуїтивне. За ступенем оригінальності: репродуктивне (відтворювальне), творче (продуктивне).

Наочно-дійовим мисленням називають його вияви, які відбуваються в ситуації сприй­мання конкретних об'єктів і ді­яння з ними. Ця форма мислення найбільш притаманна дітям до 3 років, коли вони граються з предметами: будівельним матеріалом, кубиками, ламають, розбирають іграш­ки тощо. Тобто дитина мислить діючи.

Наочно-образне мислення – розумовий процес безпосередньо пов'язаний зі сприйняттям мислячою людиною оточуючої дійсності. У простій формі наочно-образне мислення виявляється в дошкі­льнят у віці 4-7 років. Тут практичні дії ніби відходять на другий план, і, пізнаючи об'єкт, дитині необов'язково брати, торкатися його руками, але їй необхідно чітко сприймати й наочно уявляти цей об'єкт. Саме наочність є характерною особливістю мислення дитини в цьому віці. Наочність ніби випереджає мислення.

Словесно-логічне, або абстрактне, мислення здійснюється у словесній формі за допомогою понять, які не мають безпосереднього чуттєвого підґрунтя, властивого сприйманням та уявленням.

Логічне мислення – обґрунтоване, мотивоване, доказове, несуперечливе мислення, яке, виходячи з правильних вихідних позицій і суджень, веде до правильних, об'єктив­них висновків.

Інтуїтивне мислення протікає дуже швидко, згорнуте в часі, не має чітко виражених етапів, мінімально усвідомлюване.

Продуктивне мислення – це психологічна основа людської творчості, джерело інновацій у всіх сферах діяльності людини.

6. Мислення як діяльність. Процес розв'язання задач

Необхідно розрізняти проблемну ситуацію та задачу.

Проблемна ситуація – це психічний стан, який виникає в людини тоді, коли набуті нею знання не забезпечують виконання потрібної дії і є необхідність у нових умовиводах, відповідно до нових умов. Тобто проблемна ситуація означає, що в процесі дія­льності людина наштовхнулася на щось невідоме. Проблемна ситуація – це незрозуміле та малоусвідомлене враження («щось не так», «щось не те»). Проблемна ситуація – конфлікт між обставинами й умовами, між знаннями та можливостями, якими володіє людина, і тими, яких прагне досягнути.

Усвідомлення проблемної ситуації є першим етапом її розв'язання. На другому етапі відбувається відокремлен­ня відомого й невідомого. Унаслідок цього проблемна ситуація перетворюється на задачу.

Задача – це усвідомлена мета, сформульована проблема.

При виникненні проблемної ситуації мислення є завжди, а при розв'язанні задач – процесів мислення може й не бути. «Два по­множити на два» – це задача, але для свого розв'язання вона не потребує мислення.

Будь-яка мисленнєва діяльність розпочинається із запитання, ініціатором якого може бути сама людина або хтось інший, на­приклад, учитель. Мислення виявляється тільки тоді, коли в лю­дини немає готової відповіді на поставлене запитання. Проблема, запитання повинні бути чітко усвідомлені, інакше не буде над чим думати.

Розв'язання мисленнєвих задач складається з п'яти етапів:

1. Чітке усвідомлення запитання задачі, того, що шукають.

2. Аналіз даних задачі. Дані зіставляються із запитанням, спів­відносяться з досвідом і знаннями.

3. Центральний етап – знаходження способу, принципу її роз­в'язання. Ідея його виникає як здогад, припущення або гі­потеза.

4. Розв'язання задачі – знаходження шуканого, одержання від­повіді на запитання задачі. Розв'язання задачі може відбува­тися по-різному: методом спроб і помилок, шляхом викорис­тання алгоритму, за допомогою інтуїції.

5. Перевірка правильності розв'язання задачі. Вона може здійс­нюватися практично й логічно.

Мислення та розв'язання задач тісно пов'язані. Але їх не мож­на ототожнювати, убачаючи в мисленні лише розв'язання задач. Воно необхідне і для самої постановки задачі, і для усвідомлення нових проблем. Мислення потрібне також для засвоєння знань, розуміння тексту під час читання та в багатьох інших випадках, зовсім нетотожних розв'язанню задач.

Мисленнева діяльність не завжди виявляється високоорганізованою і продуктивною. Нерідко не вдається знайти розв'язок задачі, дійти до нього прямим шля­хом. Причинами цього можуть бути:

1) невідповідне, неточне бачення ситуації. Часто людині перешкоджає відсутність бачення, розуміння основних передумов досягнення результату. Спочатку вона ніби бачить усю ситуацію, але часто це бачення виявляється невідповідним, неточним, надто загаль­ним чи надмірно зосередженим на деталях;

2) спокуса швидкого об'єднання аспектів, проблем. Наявність у задачі нечітко усвідомлених проблемних питань негативно позначається на баченні цілого, нав'язує вузький погляд на проблему, непродуктивно фокусує його;

3) суб'єктивні труднощі і проблеми. Це насамперед сильні переживання, які суттєво погіршують здатність людини спокійно думати, унаслідок чого предмети та їх властивості сприймають у зміненому значенні. Пози­тивні емоції (не дуже сильні) значно поліпшують можливості мислення;

4) домінування у процесі розв'язування задачі «Я» людини, неконтрольоване прагнення завжди мати рацію. Така людина не залежить ні від актуальної пі­знавальної ситуації, ні від законів логіки, бо в центрі її – власне Я.