2. Диференціація психології на окремі наукові галузі

3 розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності, певні галузі цих знань поступово виокремились і стали самостійними. Розрізняють психологію загальну, вікову, педагогічну, соціальну, генетичну, інженерну, військову, медичну, юридичну, спортивну, зоопсихологію, психологію праці, мистецтва, патопсихологію тощо.

Загальна психологія – систематизує експеримен-тальні дані, здобуті в різних галузях психологічної науки, розробляє фундаментальні теоретичні проблеми психології, формулює основні принципи, категорії, поняття, закономірності, становить фунда­мент розвитку всіх галузей та розділів психсологічної науки.

Соціальна психологія – галузь психології, яка вивчає психо­логічні закономірності поведінки й діяльності людей, що зумов­лені фактором їх включення у соціальні групи, а також, психоло­гічні характеристики і прояви різних соціальних спільностей. Досліджує психічні явища у процесі взаємодії людей у великих та малих суспільних групах, а саме: вплив засобів масової комуніка­ції на різні верстви населення, особливості формування та поши­рення чуток, смаків, суспільних настроїв, моди; питання психоло­гічної сумісності, міжособистісних взаємин, групової атмосфери, роль лідера у групі, сприйняття людини людиною, становище осо­бистості у групі, стосунки між членами сім'ї тощо.

Вікова психологія – досліджує онтогенез психічних власти­востей особистості на різних вікових етапах. Виділяють такі її розділи як: психологія дошкільника, психологія молодшого шко­ляра, психологія підліткового віку, психологія юнацтва, психоло­гія дорослих, геронтопсихологія.

Предметом педагогічної психології є психологічні закономірності психологічні закономірності навчання й виховання особистості та складається з таких розділів: психологія навчання, психологія виховання, психологія навчально-виховної роботи з важковиховуваними дітьми тощо.

Практична психологія – функціонує і розвивається як сис­тема спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем. Голо­вна мета практичної психології – створити сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини в усіх сферах життя – від сімейних стосунків до управління державою, надати реальну допомогу в розвитку та захисті її психічного здоров'я.

Психокорекція – передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуаль­них властивостей особистості, їх відповідності вимогам навко­лишнього соціального та природного середовища, виявлення і подолання наявних суперечностей, формування нових цілей, цін­ностей, мотивацій поведінки; розробки програми зміни способу життя, перетворення в ході самопізнання і самовиховання, роз­витку здатності до саморегуляції тощо.

Крім того, існують інші галузі психології:

- психофізіологія – вивчає фізіологічні механізми психологічних процесів;

- нейропсихологія – вивчає внутрішню будову психічних процесів, роль, яку відіграють окремі апарати нервової системі, окремі зони мозкової кори у протіканні психічної діяльності;

- етнопсихологія – вивчає ті особливості, котрими відрізняються психічні процеси у різних історичних формаціях у різних укладах й умовах різних культур;

- психолінгвістика – вивчає основні закони мовленнєвої діяльності як засобу спілкування;

- консультативна психологія, шкільна психологічна служба – вивчає закономірності психічного розвитку, формування особистості школяра з метою розроблення способів, засобів та методів застосування психологічних знань в умовах сучасної школи.

Співвідношення наукової і життєвої психології

Життєва психологія	Наукова психологія
Життєві психологічні знання конкретні: вони приурочені до конкретних ситуацій, конкретних людей, конкретних завдань.	Наукова ж психологія, як і будь-яка наука, прагне до узагальнень. Для цього вона використовує наукові поняття. Обробка понять - одна із її важливих функцій.
Друга відмінність психологічних знань полягає в тому, що вони носять ситуативний характер: набуваються шляхом практичних спроб.	На відміну від цього, наукові психологічні знання раціональні й цілком усвідомлені. Звичайний шлях полягає у висуненні гіпотез та перевірці висновків.
Третя відмінність полягає в спробах передачі знань і навіть у самій можли­вості їх передачі. У сфері практичної психології така можливість дуже обмежена. Це безпосередньо витікає із двох особливостей життєвого психоло­гічного досвіду - його конкретного й інтуїтивного характеру.	Нагромадження й передача наукових знань можливі завдяки тому, що ці знання кристалізуються в поняттях і законах. Вони фіксуються в науковій літературі, передаються за допомогою вербальних засобів, тобто мови й мовлення.
Четверта відмінність полягає в методах одержання знань в сфері життєвої і наукової психології. У життєвій психо­логії ми вимушені обмірковувати спо­стереженнями й розмірковуванням.	У науковій психології до цих методів дода­ється експеримент.