4. Індивідуальні особ­ливості пам'яті. Кількісні та якісні характеристики пам'яті

Індивідуальні особ­ливості пам'яті виявляються у швидкості, точності, міцності запам'ятовування та готовності до відтворення, обсязі запам'ятовування, впевненості при відтворенні. Індивідуальні відмінності проявляються: у відмінностях продуктивності процесів пам'яті; у переважанні пам'яті тієї чи іншої модальності; у відмінностях на рівні розвитку різних типів пам'яті.

Швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень, необхідних людині для запам'ятовування матеріалу.

Точність запам'ятовування – здатність відтворювати інфор­мацію максимально наближено до змісту, введеного в пам'ять.

Міцність запам'ятовування виявляється у тривалості збереження завченого матеріалу (або повільності його забування).

Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко людина може в потрібний момент пригадати необхідні їй відомості.

Обсяг пам'яті – кількість фактів, предметів і явищ, які людина здатна запам'ятати за певний час. Впевненість при відтворенні залежить від багатьох факторів: рівня знань, ерудиції та розвитку мислення, особистих домагань, дис­позиції, навіювання, особливостей характеру та якостей волі особис­тості. Людина може мати знання, але бути невпевненою в собі або закомп­лексованою, що знижує рівень відтворення.

Індивідуальні якісні відмінності в пам'яті виявляються в тому, що в одних людей ефективніше закріплюється образний матеріал (предмети, зображення, звуки, кольори та ін.), в інших – словесний логіч­ний матеріал (поняття, зображення, думки, числа тощо), у ще інших – немає явного переважання в запам'ятовуванні певного матеріалу. То­му у психології розрізняють наочно-образний, словесно-абстрактний і проміжний, або змішаний, типи пам'яті. Ці типи частково зумовле­ні співвідношенням першої та другої сигнальних систем у вищій не­рвовій діяльності людини, головні чинники - умови життя та вимоги професійної діяльності.

5. Розвиток пам'яті у дітей

Особливості розвитку пам'яті молодших школярів: 1) серед видів пам'яті провідною залишається образна. Молодші школярі краще фіксують наочний матеріал (предмети, люди), ніж словесний. Разом з тим у процесі удосконалення учбової діяльності формується словесно-логічна пам’ять і осмислене запам’ятовування. Зміцнюється зв'язок образної пам'яті із мисленням, що дозволяє систематизувати та узагальнити зміст пам'яті;

2) переважає мимовільна пам'ять. Найкраще запам'ятовується дитиною емоційно насиче­ний, ритмічно побудований, незвичний, контрастний, динамічний матеріал, при сприйманні якого активізується мимовільна увага; 3) одночасно відбувається розвиток пам'яті у напрямку зростання її довільності. Довільна пам'ять, по-перше, підпорядковується спеціальній мнемічній меті – за­пам'ятати навчальний матеріал, а по-друге, стає більш регульованою. Психологічними умовами розвитку довільної пам’яті є формування самосвідомості дитини, її цілеспрямованості, самостійнос­ті, організованості, засвоєння навичок саморегуляції на основі словесних самоінструкцій; 4) у молодшому шкільному віці краще запам'ятовуються конкретні назви, ніж абстракції; в абстрактному матеріалі ефективніше фіксується матеріал, який узагальнює низку фактів (взаємозв'язок між певними явищами), ніж абстракції, які не з'ясовуються на конкретно­му матеріалі; 5) запам'ятовування алогічного матеріалу молодшому школяру важче, ніж дорослим, через відсутність, перш за все, необхідних вольових зусиль; 6) спостерігається ілюзія домінування механічного запам'ятовування: діти часто схильні відтворювати матеріал дослівно, оскільки ще не вміють користуватися прийомами запам'ятовування, тому вважають, що вивчити урок – означає розповісти його вчи­телю так, як викладено в підручнику; 7) через недостатньо сформований самоконтроль діти, як правило, перевіряють себе за кількісними кри­теріями (повторюють матеріал стільки разів, скільки ска­зав учитель, як правило, не задумуючись про якість його відтворення); 8) спостерігається особливість відтворення: “Діти не люблять згадувати те, що забули, вони охочіше передають те, що свіжим зберігається в їхній пам’яті” (К. Д. Ушинський); 9) забування залежить від прийомів запам'ятовування, від того, наскільки цікавою була інформація; 10) відбувається інтелектуалізація пам'яті. Зростання її осмисленості сприяє засвоєнню молодшим школярем смислових прийомів запам'ятовування: порівняння но­вого з відомим, різних частин матеріалу між собою; групування, класифікація.

Особливості розвитку пам'яті в підлітків: 1) з’являються більші вимоги до пам’яті, особливо словесно-логічної та її швидке формування; 2) зростає залежність пам’яті від процесу навчання і тенденції ускладнення навчальних програм у міру дорослішання дитини; 3) відбувається розвиток мимовільної і довільної пам'яті під впливом більш складної системи знань; 4) спостерігається перебудова в організації мнемічних процесів, здатність керувати довільним запам'ятовуванням, відмова від дослівного заучування за допомогою повторень, заміна дослівного відтворення вільним з елементами інтерпретації; 5) освоєння різноманітних мнемічних прийомів (складання плану, поділ навчального матеріалу на частини тощо).

Особливості розвитку пам'яті у старшокласників: 1) домінування словесно-логічної, довготривалої пам'яті; 2) зростання довільності та вибірковість пам'яті; 3) оперування найбільш прийнятними для себе способами та мнемотехнічними прийомами логічного запам'ятовування складного абстрактного матеріалу; 4) спеціалізація пам’яті.