3. Процеси, закони пам'яті та факти із її дослідження

Основні процеси пам’яті: запам'ято­вування, зберігання, відтворення, забування.

Запам'ято­вування – психічна діяльність, спрямована на закріплення нової інформації шляхом зв'язування її з уже набутими ра­ніше знаннями.

Види запам'ято­вування

Короткочасне запам'ятовування характеризується швидким за­пам'ятовуванням матеріалу, негайним відтворенням і дуже короткочасним збереженням. Довгочасне допомагає в набуванні й закріпленні знань, умінь та на­вичок, розрахованих на їх довготривале збереження. Оперативне характеризується утворенням оперативних одиниць, тобто певним чином організованих “шматків”, для ви­конання даної діяльності. Довільне запам'ятовування, в процесі якого ми ставимо мету щось запам'ятати. Мимовільне запам'ятовування, в якому відсутня спеціальна мета щось запам'ятати. Смислове (логічне) ґрунтується на логічних зв'язках, що відображують най­більш важливі й суттєві сторони та відношення об'єктів. Механічне базується на одиничних тимчасових зв'язках, що відо­бражають переважно зовнішню сторону.

Відтворення – це процес, який відновлює матеріал, що зберігається в пам’яті. Відтворення є показником міцності запам'ятовування і разом з тим наслідком цих процесів.

Види відтворення: упізнавання, власне відтворення, пригадування і згадування (спогади).

Забування – процес втрати чіткості запам'ятованого, зменшення його обсягу, виникнення помилок у відтворенні, унеможливлення впізнавання.

Важливим чинником забування є інтерференція (ситуація, коли збереженню в пам'яті певної інформації заважають попере­дні чи наступні події). Негативний вплив діяльності, що передува­ла запам'ятовуванню, називається проактивною («наперед діюча») інтерференцією. Наприклад, якщо перед заучуванням людина отримає погану звістку або вчить схожі предмети, то ефективність засвоєння знань значно знижується.

Негативний вплив діяльності, що здійснюється після запам'я­товування, називається ретроактивною («назад діюча») інтерфе­ренцією. Вона чітко проявляється в тих випадках, коли слідом за за­учуванням виконується подібна з ним діяльність або якщо ця діяль­ність вимагає значних зусиль. Наприклад, коли доводиться вчити два предмети, іспити з яких треба складати в один і той самий день.

При великому обсязі матеріалу його середина запам'ятовуєть­ся гірше, ніж початок і кінець, оскільки середина матеріалу за­знає негативного впливу проактивного і ретроактивного гальму­вання. Щоб уникнути такого гальмування необхідно:

- середину матеріалу повторювати більшу кількість разів, ніж початок і кінець;

- дозувати обсяг матеріалу, що вивчається;

- при повторенні включати матеріал у систему смислових зв'яз­ків пам'яті;

- переходячи від вивчення одного предмета до іншого, робити невелику перерву, відпочивати від розумової роботи.

Забування може бути і наслідком втоми. Для боротьби з та­ким гальмуванням слід дотримуватися таких рекомендацій:

- вчити уроки один за одним, по можливості менш схожими за змістом;

- спочатку вчити суб'єктивно важкі предмети, а потім легкі;

- дотримуватися повільного темпу роботи.

Забування залежить від часу. Особливо інтенсивно воно від­бувається відразу після заучування (у перші 48 год), а потім упо­вільнюється. Тому корисно повторювати матеріал через невели­кий проміжок часу після його сприймання.

Міцності запам'ятовування сприяє активне використання на­бутих знань у діяльності. Тому організація діяльності з викорис­тання на практиці заученого матеріалу допомагає його більш міц­ному збереженню. Загалом інформація, яка має для людини ве­лике життєве значення, ніколи не забувається.

Впізнавання – найпростіше відтворення якого-небудь об'єкта в умовах його повторного сприймання.

Згадування – відтворення попереднього досвіду відповідно до змісту й завдань діяльності без повторного сприймання об'єктів.

Пригадування – довільне відтворення, що вимагає напру­ження розумових зусиль, подолання труднощів.

Ремінісценція – відкладене відтворення, яке є повнішим порівняно з відтворенням безпосередньо після запам'ятовування.

Персервація – нав'язливе відтворення одних і тих же рухів, образів, думок; розрізняють моторну, сенсорну, інтелектуальну.

Уявлення пам’яті

Уявлення – відчуттєвий образ предмета, що на даний момент не діє на органи чуття, але діяв у минулому.

Своєю наочністю і конкретністю уявлення подібні до образів, які виник, ають у безпосередньому сприйманні. У деяких людей уявлення за яскравістю та стійкістю наближаються довгих. «Коли я викликаю в пам'яті пред­мети, які я бачив, то вони з'являються моєму погляду та­кими самими, як вони є насправді, з їх лініями, формами, кольором, запахом, звуками; я задихаюсь від запа­ху...», – стверджував французький письменник Е. 3оля.

Найбільшої яскравості уявлення досягають, ноли вони пов'язані з особливостями таланту людини, спра­вою її життя. У художників – це зорові уявления, у композиторів – слухові тощо. Так, Моцарт навіть най­складніший музичний твір міг схопити в думці одним поглядом, як прекрасну картину або красиву людину. Завдяки яскравим слуховим уявленням, внутрішньому слуху Бетховен, будучи глухим, створював велику музику. Французькому художнику К. Лорену досить було певний час роздивитися ландшафт, щоб, повернув­шись до майстерні, з пам'яті писати прекрасні пейзажі. Ці феноменальні приклади не спростовують тверджен­ня, що уявлення поступаються сприйманням за яскра­вістю, стійкістю, повнотою.

Закони пам'яті та факти із її дослідження

1. Порівняно нескладні події в житті, але такі, що справляють сильне враження на людину, можуть запам'ятовуватися відразу міцно і надовго.

2. Більш складні, але менш цікаві події (емоційно нейтральні) не запам'ятовуються надовго, тобто запам'ятовуються гірше емоційно значущих.

3. При пильній увазі до події достатнім буває її одноразове переживання, щоб потім точно відтворити по пам'яті її основні моменти.

4. Людина може об'єктивно правильно відтворювати події, але не усвідомлювати цього і, навпаки, може помилятися, але бути впевненою, що відтворює їх правильно. Між точністю не завжди існує однозначний зв'язок.

5. При запам'ятовуванні довгого ряду краще всього по пам'яті відтворюються його початок і кінець ( "Ефект краю").

6. Незакінчені дії запам'ятовуються краще заверше-них (ефект Зейгарник).

7. Забування особливо інтенсивно відбувається безпосередньо після заучування. Процес забування протікає нерівномірно – спочатку швидко, а потім все повільніше. Найбільше забування відбувається у перші хвилини після пред’явлення інформації. Це так званий закон забування Г.Еббінгауза, вченого, який відкрив, що протягом 1 години забувається 60% інформації, а через 6 днів залишається менше ніж 20%.

8. Кращому процесу запам'ятовування та відтворення сприяє підвищена концентрація і зосередженість уваги на інформації.

9. Повторення раз за разом одного й того ж матеріалу при його заучуванні є менш продуктивним для запам'ятовування, ніж розподіл повторень протягом певного часу.

10. Посилення уваги до матеріалу, що запам'ятовується, може зменшити кількість повторень. Відсутність достатньої уваги не може бути компенсованою за рахунок збільшення кількості повторень.

11. Те, чим людина особливо цікавиться, запам'ятовується без будь яких зусиль.

12. Одиничні, дивовижні, незвичайні враження запам'ятовуються краще, ніж звичні, банальні.

13. Будь-яке нове враження не залишається в пам'яті ізольованим, воно вступає в асоціативний зв'язок з іншими враженнями .

14. Пам'ять людини пов'язана з її індивідуальністю. Патологічні зміни в особистості завжди супроводжуються порушенням пам'яті.

15. Для асоціативного зв'язку вражень та їх подальшого відтворення важливим є те, чи складають вони логічно пов'язане ціле, чи являють собою розрізнені елементи.

16. Чинником, що прискорює процес забування, е негативний вплив діяльності, який слідує за заучуванням. Це явище одержало назву ретроактивного гальмування. Ретроактивне гальмування виявляється чіткіше в тих випадках, коли діяльність слідує без перерви або наступна діяльність подібна до попередньої, а також якщо наступна діяльність складніша за попередню. Фізіологічною засадою ретроактивного гальмування в останньому випадку є негативна індукція: складніша діяльність загальмувала легшу. Про вказану закономірність слід пам'ятати під час організації навчальної діяльності, дотримуючись перерв у заняттях, чергуючи предмети так, щоб між ними були значні відмінності.

Мнемотехніка – мис­тецтво запам'ятовувати – система різних способів, що полегшують цей процес і збільшують обсяг пам'яті