63. Правовий статус учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідь:

Відповідно до статті 50 Закону України «Про господарські товариства» максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку – ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.

Відповідно до статті 140 Цивільного кодексу України учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа.

Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника.

64. Особливість товариства з обмеженою відповідальністю: наявність одночасно двох засновницьких документів – засновницького договору та статуту.

Відповідь:

Відповідно до вимог статті 142 Цивільного кодексу України, якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов’язковим.

Відповідно до вимог статті 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 вищевказаного Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.

65. Правова природа засновницького договору та статуту товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 ЦК України установчими документами товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір, якщо інше не встановлено законом. Наведене стосується всіх різновидів товариств. Однак при визначенні установчих документів товариств певного виду вказана норма відсилає до інших положень закону. Серед них ч. 1 ст. 143 ЦК України та ч. 1 ст. 82 ГК України, якими передбачено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Поряд з цим ч. 1 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту. У цій нормі прямо хоча і не зазначено, що установчим документом товариства є саме статут, однак, такий висновок випливає з назви та змісту інших її частин, в яких встановлено вимоги до змісту установчих документів (ч. 2, ч. 5).

Засновницький договір нормами цих законодавчих актів віднесено до установчих документів тільки повного та командитного товариств. У товаристві з обмеженою відповідальністю засновницькому договору надане інше призначення. Так, згідно з ч. 1 ст. 142 ЦК України у засновницькому договорі (договорі про заснування товариства) визначаються тільки взаємовідносини між особами (засновниками товариства) щодо створення товариства, а саме – порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу та часток кожного із засновників (учасників), строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Укладення цього договору та його подання при державній реєстрації товариства не є обов’язковим.

Наведеною нормою передбачено право засновників на врегулювання засновницьким договором взаємовідносин між собою щодо створення товариства, якщо вони вважатимуть його укладення необхідним. У ній також не міститься обмежень щодо змісту такого договору. Це дозволяє врегульовувати засновницьким договором будь-які взаємовідносини між засновниками, пов’язані із створенням товариства. У зазначеній нормі передбачено лише вимогу про обов’язкову письмову форму засновницького договору, а також можливість його укладання тільки у разі, якщо товариство засновується кількома особами, що зумовлено передусім його правовою природою як договору (багатосторонній правочин).

Незважаючи на те, що визначений у ч. 1 ст. 142 ЦК України зміст засновницького договору частково охоплює відомості, які обов’язково повинні міститись у статуті товариства, цей договір не є його частиною (доповненням). Засновники товариства позбавлені права, посилаючись на засновницький договір, вимагати від одного із засновників підписати статут, якщо в подальшому, при його затвердженні установчими зборами, він не погоджуватиметься з його змістом, розробленим відповідно до засновницького договору. Цей висновок випливає зі змісту ч. 1 ст. 87 ЦК України, в якій зазначається, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Згідно із наведеною нормою статут товариства затверджується виключно за взаємною згодою всіма учасниками. Тому якщо один із засновників товариства, який є стороною засновницького договору, відмовиться підписати статут, товариство не може бути створеним за його участю.