23. Колективний (або трудовий) договір: особливість його укладання в господарському товаристві.

Відповідь:

Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори. Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-ХІІ колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Угода укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі.

В окремого роботодавця може працювати і один найманий працівник, в такому випадку умови праці встановлюються трудовим договором.

Соціальна значущість колективного договору полягає в тому, що цей нормативно-правовий договір забезпечує регулювання трудових відносин у сфері застосування найманої праці і укладається з метою узгодження інтересів найманих працівників і власника або уповноваженого ним органу.

Колективний договір розглядається як акт соціального партнерства, що укладається на двосторонній основі при сприянні Держави з метою забезпечення ефективного здійснення права сторін на його укладення.

Основним законодавчим актом, що визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод є Закон України „Про колективні договори і угоди”.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 01.07.1993 р. колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно, від форм власності й господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Обов’язковість укладення колективних договорів випливає із цілої низки норм Кодексу законів про працю України, якими передбачено регулювання норм тривалості часу та робочого тижня; установленого переліку робіт за умов безперервного виробництва; затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку; схвалення комплексних планів поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів; визначення порядку використання коштів і матеріалів на охорону праці; безоплатне надання за встановленими нормами лікувально-профілактичного харчування на роботах з особливо шкідливими умовами праці; розмір відрахування коштів на культурно-масову та оздоровчу роботу та інше.

Колективним договором установлюються всі можливі за даних соціально-економічних умов соціальні пільги, гарантії, компенсації понад встановлені генеральною, галузевою і регіональною угодами, законодавством та регулюються соціально-економічні та трудові відносини між трудовим колективом і роботодавцем.

Колективний договір, укладений з дотриманням чинного законодавства і врахуванням реальних можливостей підприємства сприяє стабільності, високопродуктивній діяльності підприємства, створенню надійної основи для соціального захисту працівників, уникненню трудових конфліктів, зняттю соціальної напруженості в колективі, а тому укладається не тільки в інтересах найманих працівників, а й в інтересах роботодавця.

Розмаїття форм підприємництва зумовлює необхідність конкретизації правового регулювання трудових відносин працівників. Держава, встановлюючи і гарантуючи своїм громадянам певний рівень трудових прав, зобов’язує разом з тим суб’єктів господарських відносин щодо укладення колективних договорів на всіх підприємствах, які використовують найману працю для отримання прибутку, незалежно від форм власності (стаття 65 Господарського кодексу України). Ця норма обумовлена тим, що саме наймані працівники своєю працею забезпечують суб’єкту господарювання отримання певного економічного ефекту, а тому дотримання їх прав має гарантуватись обов’язковістю укладення колективного договору.

Отже, колективний договір маємо розглядати як акт стабілізуючого характеру, спрямований на цивілізоване врегулювання розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, необхідність укладення якого не визиває сумніву. В сучасних соціально-економічних умовах його укладення на всіх підприємствах є обов’язковим.