21. Корпоративні норми, які регулюють типові ситуації, види відносин, що існують в підприємницькій організації.

Відповідь:

Корпоративні норми комерційних організацій розробляються органами управління цих організацій, регулюють відносини між співробітниками корпорації і кредиторами, робітниками корпорації і клієнтами, адресуються їх членам (фундаторам, акціонерам, робочим, службовцям тощо).

Основною ознакою корпоративних норм є регулювання типових ситуацій, відносин, які мають місце у діяльності корпорації, що дозволяє створити за їх допомогою певні моделі корпоративних відносин, а також їх багаторазова повторюваність;

Корпоративно-правові норми можливо класифікувати в залежності від наступних критеріїв.

В залежності від характеру поведінки суб’єктів корпоративно-правових відносин (активно чи пасивна):

• зобов’язуючі;

• забороняючі;

• уповноважуючі.

Зобов’язуючі корпоративно-правові норми приписують здійснити певні дії, скеровані на здійснення корпоративної діяльності суб’єктами корпоративного права. Зобов’язуючі бюджетно-правові норми містяться у всіх бюджетних законах і нормативних актах.

Забороняючі корпоративно-правові норми приписують не чинити дії, які порушують або підривають корпоративну дисципліну.

Зобов’язуючі і забороняючі норми схожі між собою визначеністю форми, точністю приписів, які містяться в них.

В уповноважуючих корпоративно-правових нормах держава надає учасникам корпоративних правовідносин повноваження на проведення певних позитивних дій. Категоричність у цих видах норм виявляється дещо своєрідно. Суб’єкти корпоративних правовідносин у межах своєї компетенції можуть конкретизувати вимоги держави. У випадках застосування уповноважуючої норми її імперативний характер сполучається з певними правомочностями, встановленими у суворих межах.

Межі застосування уповноважуючої норми виражені в категоричній формі. Сполучення імперативності і повноваженості передбачає досягнення ефективності у керівництві корпоративними структурами.

У юридичній літературі корпоративно-правові норми прийнято поділяти на:

• матеріальні;

• процесуальні.

Матеріальні встановлюють матеріальний зміст, тобто перелік суб’єктів корпоративної діяльності, їх відмінності та особливості, порядок їх створення, реєстрації, перереєстрації та ліквідації тощо. Матеріальні норми в учбовій літературі об’єднуються в правовий інститут “корпоративне право” і діє паралельно із цивільним правом.

22. Корпоративні норми та трудове законодавство: порівняльно-правова характеристика.

Відповідь:

До корпоративних норм належать: норми, що містяться у документах некомерційних, недержавних корпорацій – громадських об’єднань (партій, профспілок, добровільних товариств, що грунтуються на членстві); норми, що містяться у документах комерційних корпорацій, насамперед тих, що створюються для підприємницької діяльності (господарських товариств – повних, командитних, акціонерних товариств – відкритих, закритих тощо).

Корпоративні норми – правила поведінки, які встановлені в корпорації (підприємстві, установі, організації) для регулювання відносин між людьми, спрямовані на досягнення цілей її функціонування і виражені в її статутах, положеннях, рішеннях.

Якщо соціальна норма – це правило (зразок) поведінки, яке виражається у ставленні однієї людини до іншої, то корпоративна норма – правило поведінки, встановлене організацією для своїх членів. Нею визначаються обсяг, характер, межа можливого і дозволеного в їх поведінці. В комерційних корпораціях – це норми внутрішньоорганізаційного (внутрішньофирмового) права.

Корпоративні норми комерційних організацій розробляються органами управління цих організацій, регулюють відносини між співробітниками корпорації і кредиторами, робітниками корпорації і клієнтами, адресуються їх членам (фундаторам, акціонерам, робочим, службовцям тощо). Хоча вони діють усередині певної організації, як і норми громадських некомерційних об’єднань, між ними є відмінності.

Позаяк норми комерційних організацій породжують права і обов’язки, забезпечені юридичним механізмом державних органів, норми громадських організацій такого забезпечення не мають.

Корпоративні норми (норми всіх організацій, включаючи підприємницькі) слід розглядати як норми, що заповнюють прогалини в нормативній системі права і мають субсидіарний (допоміжний) характер. Корпоративними нормами повинні регулюватися лише ті відносини, що зачіпають основи життя колективу (використання фінансів, встановлення умов праці, заохочення робітників, порядок застосування заходів відповідальності тощо), тобто трудові і організаційно-управлінські.

Юридичне значення корпоративних норм полягає насамперед у тому, що вони визначають правосуб’єктність корпорації. У разі їх порушення є можливість звернутися до компетентних правоохоронних органів. Так, при порушенні положень установчих документів акціонерного товариства, наприклад, про порядок розподілу прибутку, зацікавлений суб’єкт може оскаржити ухвалене рішення у судовому порядку.

Українське трудове законодавство є досить складним інститутом, що досить тісно переплітається з нормами соціального забезпечення та корпоративним законодавством.

Трудове право за своєю суттю є правом захисту інтересів людини праці, захисту працівника від експлуатації з боку роботодавця. Метою норм трудового права є регламентація триваючих трудових відносин в процесі праці (а не разових завдань), встановлення мінімальних гарантій (наприклад, мінімальної відпустки, мінімальної зарплати), захисних процедур (наприклад, підстави і порядок звільнення з ініціативи власника). Основним принципом трудового права є положення про те, що правовий стан працівника не може бути погіршений стосовно встановленого законодавством рівня, однак може бути поліпшений шляхом встановлення додаткових соціально-трудових пільг роботодавцем.

Предметом трудового права є відносини найманої праці. Трудове право регулює відносини несамостійної праці. У процесі колективної праці люди підкоряються встановленому трудовому розпорядку, трудовій дисципліні, входять у підлеглість адміністрації. Відносини між роботодавцем і працівником - це і є наймана праця, праця підлегла, несамостійна. І навпаки, праця самостійна, без підкорення внутрішньому трудовому розпорядку, праця поза колективом, праця індивідуальна трудовим правом не регулюється.

Згідно зі ст. 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої приналежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Трудове право являє собою систему норм, котрі містять комплекс, з одного боку, гарантій для найманого працівника, з другого, - певних обмежень для роботодавця. Ясно, що така модель є прийнятною лише для найманих працівників.

Всі трудові відносини, що становлять предмет трудового права, утворюють складну систему, в якій виділяється система індивідуальних відносин трудового найму і система колективних трудових відносин. Критерієм для виявлення всіх елементів в цій системі виступає структура трудової діяльності, що склалася в суспільстві.