2. Подорожі в Cтародавньому Cвіті

1. Загальна характеристика розвитку подорожей в Cтародавньому Cвіті.

Спочатку охарактеризуємо стародавній світ з соціально-економічної точки зору, тому що будь-яке суспільне явище пов'язане з соціально-економічним розвитком суспільства.

Розвитку подорожей в стародавньому світі сприяли:

• суспільне розшарування населення;

• поява товарно-грошових відносин (розвиток торгівлі);

• розвиток культури та мистецтв;

• розвиток різних релігій ( знайомство зі святинями, відвідання храмів, виконання релігійних призначень, організація релігійних свят та участь в них, виникнення прочанства);

• розвиток науки та дослідження оточуючого світу (відкрито цілющі джерела та місцевості з унікальним кліматом); наприклад: відомі Етруські мінеральні джерела на півночі Апеннінського півострова були місцем відпочинку та лікування римської знаті;

• розвиток фізичної культури та спорту; наприклад: Олімпійські ігри в стародавній Греції, гладіаторські бої у Римі;

• удосконалення транспортних засобів та будівництво доріг;

• створення інфраструктури гостинності для подорожуючих.

Незважаючи на розширення географічного простору, збільшення спектру цілей подорожей та будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг та прочанства, туризм хоча й існує, але не має спеціальної організації та комерційної спрямованості.

В Стародавньому світі основними мотивами подорожей були: торгівля, загарбання нових територій, прочанство, пізнавальні потреби, лікування, розваги.

Поширеними засобами пересування були водний транспорт та використання тварин, але більшість подорожуючих пересувалася пішки.

Морські кораблі в античну епоху вже були достатньо досконалими, щоб плавати на великі відстані. Тому поблизу морів швидко розвивалися держави, особливо на Середземноморському узбережжі.

2. Розвиток мореплавства в Стародавній Фінікії.

Місце розташування Фінікії (територія сучасного Лівану) було надзвичайно зручним. Тут сходилися караванні та морські торгові шляхи з Дворіччя, Єгипту, Греції та інших країн. Фінікійські міста були центрами торгівлі в Передній Азії. Далеко за межами країни славились вироби фінікійських ремісників: склодувів, ювелірів, ливарників, будівельників, ткачів, різьбярів по дереву та слоновій кістці. Надзвичайно розвинулось у Фінікії виготовлення пурпурової фарби з черепашок, що використовували для тканини.

В античні часи фінікійці як дослідники моря та засновники колоній були другими за значенням (після греків). Фінікійські купці торгували тканинами з Єгипту, вином із Сидону, олією з Тіру, міддю з Кіпру, кедром з Ліванських гір, сушеною рибою з фінікійських міст, «живим товаром» – рабами тощо.

Фінікійці першими вийшли у відкритий океан (Атлантичний) через відкриту ними Гібралтарську протоку. Там вони заснували міста-колонії Танжер і Кадіс. Саме фінікійці проклали морський шлях на північ до Британських островів.

Фінікійці вперше в історії людства здійснили подорож навколо Африки, в Атлантичному океані доходили до Азорських островів.

Історики називали фінікійців «морськими їздовими» за те, що вони здавали свій флот в оренду, наприклад легендарному Соломону і перським царям.

Фінікійцями засновані такі міста-колонії: Тріполі, Сірт, Гібон, Карфаген. Довгий час фінікійці були монополістами в торгівлі оловою, бурштином та дорогим хутром, що доставлялись із Північної Європи та Британських островів. І саме фінікійці дали назви двом материкам Старого Світу – Європа та Азія.